Не заслуга, а ОБОВ’ЯЗОК

Віра та релігійні переконання – тема настільки об’ємна, яку не можна охопити одним дописом (і навіть двома-трьома), бо вони стосуються двох вимірів, двох просторів: тілесного і духовного. Віра передусім стосується духовного виміру, проте справи, які є природними наслідками людської віри, проявляються у видимому світі.

Варто уточнити, якщо ж справ немає, а є лише благі наміри та добрі справи, які ми робимо у відповідь на добрі вчинки ближніх, це не є віра в біблійному сенсі: «Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять?» (Мф. 5:46,47). Бути порядною людиною у світському розумінні – не є особливою заслугою перед Богом, бо це наш ОБОВ’ЯЗОК.

Ісус же, втілене Слово Боже, закликає тих, хто вірує в Нього, до значно більшого: «Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5:48), – цими словами раз і назавжди відкинувши людські міркування, що стосуються необхідного «мінімуму» людської святості. «Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:21,22), – як бачите, рівень Божої досконалості не те що недосяжний для людини, він навіть для нас незбагненний. Це вже сфера не розуміння, а віри, тобто довіри Божому Слову.

Загалом, при згадуванні віри завжди треба відштовхуватися від Слова Божого, Біблії: адже «віра від слухання, а слухання від слова Божого» (Рим. 10:17). Лише в цьому разі нам відкриється істинний сенс цього явища: віри, «яка діє любов’ю» (Гал. 5:6). Саме явища, дії, а не просто певного переконання чи констатації певного факту, що насправді є не вірою, а релігійним переконанням.

Релігійні переконання, на відміну від віри, передусім стосуються цього видимого світу, але вони прямо впливають на духовний світ людини, що ж знову таки підводять нас до ствердження: віра і релігійні переконання – поняття, які не суперечать одне одному, але і не обов’язково співпадають.

Не співпадають у тому сенсі, що віра прямує з духовного, внутрішнього простору людини у світ, а релігійні переконання, навпаки, зі світу прямо впливають на внутрішній світ людини.

Про умови, за яких віра (у біблійному розумінні) і релігійні переконання можуть співпадати, точніше, доповнювати одне одного, чи, навпаки, суперечити одне одному, ми поговоримо іншим разом.

Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
docНе заслуга, а ОБОВ’ЯЗОК

Попередній запис

«Бісівська віра»

Розпочавши розмову чи точніше, знову згадавши про віру, слід уточнити, що у світі часто плутають віру – явище суто особистісне, ... Читати далі

Наступний запис

Важлива умова

Колись запам’ятався, так би мовити, «запав у душу», один вислів, сенс якого можна висловити наступним чином: «З одними людьми легко ... Читати далі