Андрій Первозваний

Покликання святих Петра та Андрія, Караваджо

Останні дві катехізичні бесіди ми присвятили особі святого Петра. Тепер ми ближче, наскільки дозволять джерела, познайомимося з іншими одинадцятьма апостолами – і сьогодні поговоримо про брата Симона, Петра, святого Андрія. Перше, що привертає в Андрії, – ім’я: не єврейське, як можна було б чекати, а грецьке, явна ознака певної культурної відкритості його сім’ї. Отже, ми з вами в Галилеї, де досить часто можна почути грецьку мову і зустріти прояви грецької культури. У переліках імен Дванадцяти Андрій згаданий або другим (у Євангеліях від Матфея (10:1-4) і від Луки (6:13-16)), або четвертим (у Євангелії від Марка і Книзі Діянь Святих Апостолів (1:13-14)). У будь-якому випадку в перших християнських громадах він, безумовно, користувався величезною повагою.

Кровні узи Петра і Андрія, так само як і загальний заклик, звернений Ісусом до обох братів, підтверджуються Євангеліями. Ми читаємо в Писанні: «Проходячи ж біля моря Галилейського, Він побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, брата його, які закидали сіті в море, бо вони були рибалками. Та й каже їм: ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4:18-19, Мк. 1:16-17). У Четвертому Євангелії ми зустрічаємо важливе зауваження: Андрій був учнем Іоанна Хрестителя; це показує, що він був людиною, яка шукала і розділяла сподівання Ізраїлю, бажав краще пізнати слово Господнє, реальність присутності Господньої. Він дійсно був людиною віри і надії. Почувши одного разу пророцтво Іоанна Хрестителя (Ін. 1:36), він, приголомшений, разом із ще одним учнем, ім’я якого невідоме, пішов за Ісусом – за Тим, Кого Предтеча назвав «Агнцем Божим». Євангеліст повідомляє: «Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день» (Ін. 1:39). Андрій насолоджувався дорогоцінними хвилинами спілкування з Ісусом. Оповідання містить важливе уточнення: «Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра. Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос. І привів його до Ісуса», виявивши неординарний апостольський дух (див. Ін. 1:40-42). Отже, Андрій першим з апостолів був покликаний слідувати за Ісусом. Саме тому літургія Візантійської церкви удостоїла його титулу Protoklitos – «Перший покликаний, Первозваний». Безумовно, саме завдяки братським узам Петра і Андрія Римська і Константинопольська церкви особливим чином відчувають себе церквами-сестрами. Щоб підкреслити цей зв’язок, мій попередник, папа Павло VI, у 1964 році повернув безцінні мощі святого Андрія, що покоїлися у Ватиканській базиліці, у Грецію, православному митрополитові міста Патри, де, за переказами, був розіпнутий апостол.

Євангельські передання особливо згадують Андрія в трьох випадках, що допомагають нам краще пізнати цю людину. Вперше йдеться про диво множення хлібів у Галилеї. Саме Андрій повідомив Ісусу про хлопчика, у якого були із собою п’ять ячмінних хлібів і дві рибки: зовсім мало, зауважив він, щоб нагодувати присутніх (див. Ін. 6:8-9). Варто відзначити реалізм Андрія, він помітив хлопчика, тут же замислився: «Але що це для такої множини?» (див. там же) – і зрозумів, наскільки мізерні їх можливості. Проте Ісус зумів зробити так, щоб цього малого вистачило усім, хто прийшов слухати Його. Другий випадок стався в Єрусалимі. Виходячи з міста, якийсь учень вказав Ісусу на величні стіни і будівлі, що оточували Храм.

Учитель відповів на це загадково, «що не залишиться тут і каменя на камені» від цих будівель. Тоді Андрій, разом з Петром, Яковом і Іоанном, запитав Його: «Скажи нам, коли це буде, і яке знамення, коли все це має скінчитися?» (див. Мк. 13:1-4). У відповідь Ісус передрік руйнування Єрусалиму і кінець світу, призвавши учнів уважно розрізняти знамення часів і завжди бути пильними. З цього можна зробити висновок: ми не повинні боятися ставити Ісусові питання, проте ми також маємо бути готові прийняти всі Його настанови, навіть найдивніші та найважчі для розуміння.

Нарешті, Євангелія повідомляють про третю Андрієву ініціативу. Знову події відбуваються в Єрусалимі, цього разу – незадовго до страждань Господніх. На свято Пасхи, оповідає Іоанн, у святе місто прийшли якісь з греків, можливо, прозеліти, або ті, що бояться Бога, щоб вклонитися Богові Ізраїлю. Андрій і Філіп, апостоли, що носили грецькі імена, були посередниками між нечисленною групою греків та Ісусом і перекладали їх розмову. Відповідь Господа на питання прибульців, як часто буває в Євангелії від Іоанна, здається загадковою, але саме тому така багата за сенсом. Ісус каже двом учням, а через них – всьому грецькому світу: «Настав час прославитися Синові Людському. Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів» (Ін. 12:23-24). Що означали ці слова в тих умовах? Ісус каже: так, Моя зустріч з греками станеться, але то буде не просто коротка бесіда з конкретними людьми, яких спонукала цікавість. Із смертю, яку можна порівняти з падінням у землю пшеничного зерна, прийде час прославлення. Моя смерть на хресті принесе багато плоду: «померле пшеничне зерно», символ розп’яття, стане для світу у воскресінні хлібом життя, світлом для усіх народів і культур. Так, зустріч з грецькою душею, грецьким світом станеться таємничо, її алюзією служить пшеничне зерно, що притягує до себе сили землі і неба і що перетворюється на хліб. Інакше кажучи, Ісус пророкував про Церкву греків, Церкву язичників, Вселенську Церкву як про плід Своєї Пасхи.

Прадавні передання бачать в Андрії, що передав грекам ці слова, не лише перекладача, що допоміг кільком людям під час зустрічі з Ісусом, а апостола греків. Після П’ятидесятниці він кілька років проповідував у Греції, ставши в останні роки життя благовісником і «перекладачем» Ісуса в грецькому світі. Його брат, Петро, з Єрусалиму через Антиохію рушив у Рим, щоб виконати там покладену на нього вселенську місію; Андрій же став просвітником греків. Отже, у житті і смерті вони з’являються як істинні брати, і це братерство символічно утілюється в особливих узах, що зв’язують Римську і Константинопольську кафедри, істинні церкви-сестри.

Згідно з переказом, Андрій, як уже згадувалося, прийняв смерть у Патрах, де був засуджений до страти через розп’яття. У цей найвищий момент він, подібно до свого брата, Петра, попросив розіпнути його інакше, ніж був розіпнутий Ісус. В даному випадку йдеться про косий хрест, тобто про поперечно нахилений, званий відтоді «Андріївський хрест». Згідно з апокрифом початку VI століття, званому Мучеництво святого і преславного первоапостола Андрія, апостол під час страти сказав: «Вітаю тебе, о Хресте, прославлений Тілом Христовим і прикрашений його членами, немов дорогоцінними перлами. Раніше, перш ніж Господь зійшов на тебе, ти вселяв жах. Нині ж, сповнений небесної любові, ти став даром. Вірні знають, якою радістю ти переповнений, скільки дарів ти для них приготував. Тому упевнений і сповнений радості, я йду до тебе, щоб ти прославив і мене як учня Того, Хто був повішений на тобі… О преблаженний Хресте, що перейняв на себе велич і красу членів Господніх!.. Прийми мене, понеси від людей і поверни моєму Учителеві, щоб через тебе мене прийняв Той, Хто спокутав мене тобою. Нехай буде воістину прославлений Хрест!» Як видно, тут у наявності якнайглибша християнська духовність, що бачить у Хресті не знаряддя тортур, а незрівнянний засіб повністю уподібнитися Визволителю, Пшеничному Зерну, що впало в землю. Нам слід взяти звідси дуже важливий урок: наші «хрести» набувають цінності, якщо ми приймає їх як частку Хреста Христового, якщо бачимо їх у сяйві Його світла. Лише завдяки Його Хресту наші страждання ушляхетнюються і набувають істинний сенс.

Мучеництво святого Андрія, Бартоломео Мурільйо

Отже, апостол Андрій учить нас з готовністю йти за Ісусом (див. Мф. 4:20, Мк. 1:18), натхненно говорити про Того, Кого ми зустріли, а найголовніше, зміцнювати з Ним істинно близькі стосунки, пам’ятаючи, що лише в Ньому наше життя і смерть набувають остаточного сенсу.

Загальна аудієнція, 17 червня 2006 року, площа Святого Петра

Попередній запис

Петро: скеля, на якій Христос заснував Церкву

Ми повертаємося до щотижневих катехізичних бесід, початих цієї весни. В останній, п'ятнадцять днів тому, ми говорили про Петра, першого з ... Читати далі

Наступний запис

Яків Старший

Апостол Яків Старший (фрагмент), Хосе де Рібера Ми продовжуємо розглядати галерею портретів апостолів, обраних Ісусом під ... Читати далі