Петро: скеля, на якій Христос заснував Церкву

Ми повертаємося до щотижневих катехізичних бесід, початих цієї весни. В останній, п’ятнадцять днів тому, ми говорили про Петра, першого з апостолів; сьогодні ми хотіли б повернутися до цієї видатної і важливої особистості в історії Церкви. Євангеліст Іоанн, оповідаючи про першу зустріч Ісуса і Симона, брата Андрія, зауважує винятковий факт. «Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти – Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро]» (Ін.1:42). Ісус нечасто міняв імена учнів. Виключення складає прозвання «сини Громові», дане при конкретних обставинах синам Зеведеєвим (див. Мк. 3:17), згадується лише один раз. Він ніколи нікому з учнів не давав нового імені. Нікому – окрім Симона, якого нарік Кіфа; це ім’я пізніше було перекладене грецькою як Petros, а латинню – Petrus. Воно перекладене саме тому, що це не просто ім’я, а «доручення», яке Petrus через нього отримав від Господа. Нове ім’я, Petrus, неодноразово буде згадане в Євангеліях і врешті-решт замінить первинне ім’я Симон.

Враховуючи, що в Старому Завіті зміна імені, як правило, передувала покладанню якоїсь місії (див. Бут 17:5; 32:28 нас., т.д.), ця подія набуває особливого значення. Дійсно, на те, що Христу було угодне по-особливому виділити Петра в Колегії апостолів, вказують численні ознаки: в Капернаумі Учитель зупиняється в будинку Петра (Мк. 1:29); коли натовп тіснить Його на березі Генісаретського озера, з двох пришвартованих там човнів Ісус вибрав Симонів (Лк. 5:3); в особливих випадках, коли Ісус дозволяє супроводжувати Себе лише трьом учням, Петро завжди згадується першим: так було і при воскресінні дочки Іаїра (див. Мк. 5:37, Лк. 8:51), і при Преображенні (див. Мк. 9:2, Мф. 17:1, Лк. 9:28) і, нарешті, при агонії в саду (див. Мк. 14:33, Мф. 26:37) Гефсиманському. Саме до Петра звертаються збирачі податків на Храм, і Учитель платить лише за Себе і за нього (див. Мф. 17:24-27). На Тайній вечері Він омив ноги спочатку Петру, а потім – іншим (див. Ін. 13:6), і лише про Петра, про те, щоб не ослабла його віра і він зміг утвердити інших учнів, молився Ісус (див. Лк. 22:30-31).

Сам Петро усвідомлює своє виняткове місце: часто він від імені інших просить пояснити якусь непросту притчу (Мф. 15:15), точне значення тієї чи іншої заповіді (Мф. 18:21) і обіцянку нагороди (Мф. 19:27). Саме він, кажучи за інших, допомагає здолати замішання. Так, коли Ісус, засмучений тим, що натовп не розуміє сенс Його бесіди про «хліб життя», запитує: «Чи не хочете відійти і ви?» – Петро безапеляційно відповідає: «Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного» (див. Ін. 6:66-69). Таке ж рішуче і сповідання віри, що прозвучало з його вуст знову від імені Дванадцяти біля Кесарії Филиппової. Ісусу, Який запитав: «А ви за кого Мене вважаєте?» – Петро відповідає: «Ти є Христос, Син Бога Живого» (Мф. 16:15-16). У відповідь Ісус раз і назавжди дає урочисте визначення ролі Петра в Церкві: «Я кажу тобі: ти Петро, тобто “камінь”, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою… і дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах» (Мф. 16:18-19). Ісус використовує три очевидні по собі метафори: Петро стане кам’яною основою, на якій буде зведено будівлю Церкви; він отримає ключі Царства Небесного, щоб зачиняти його або, навпаки, відмикати тому, кого визнає праведником; нарешті, він зможе в’язати і розв’язувати, тобто зможе забороняти або встановлювати те, що визнає за необхідне для життя Церкви, яке є і залишається Церквою Христовою. Так, Церква назавжди буде Церквою Христовою, а не Петра. Так, за допомогою красномовних образів передано явище, яке надалі дістане назву «Першість юрисдикції».

Перевагу, навмисно передану Ісусом Петру, ми бачимо і після Його Пасхи: Ісус велів жінкам повідомити про Своє воскресіння спочатку Петру, а потім – іншим апостолам (див. Мк. 16:7); до нього і до Іоанна поспішає Магдалина з новиною про те, що камінь відвалений від входу в печеру (див. Ін. 20:2), а коли учні удвох прибігли до порожньої гробниці, Іоанн дає Петру увійти першим (див. Ін. 20:4-6); Петро першим з апостолів став свідком явлення Воскреслого (див. Лк. 24:34, 1Кор. 15:5). Його роль і далі рішуче підкреслюється (див. Ін. 20:3-10), що означає безперервність його переваги серед апостолів і його переваги в общині, що народилася завдяки пасхальним подіям, як підтверджує Книга Діянь Святих Апостолів (див. 1:15-26; 2:14-40; 3:12-26; 4:8-12; 5:1-11, 29; 8:14-17; 10; т.д.). Його вчинки вважаються такими значущими, що за ним увесь час спостерігають і навіть критикують (див. Діян. 11:1-18, Гал. 2:1-10). Петро керував ходом Єрусалимського Собору (див. Діян. 15 і Гал. 2:1-10), сам Павло визнає його першість саме завдяки його свідоцтву про істинну віру на Соборі (див. 1Кор. 15:5, Гал. 1:18; 2:7 нас., т.д.). Далі, той факт, що різні ключові уривки, що стосуються Петра, можна вписати в контекст Тайної вечері, на якій Христос доручає Петру служіння утвердити братів у вірі (див. Лк. 22:31 нас.), показує, що для Церкви, що народжувалася із спогаду Пасхи в Євхаристії, служіння, доручене Петру, стає одним із складових.

Першість Петра в контексті Тайної вечері, у момент встановлення Євхаристії, Пасхи Господньої, також вказує на головний сенс цієї Першості: Петро у всі часи повинен залишатися хранителем єдності з Христом; повинен вести до єднання з Христом; повинен піклуватися про те, щоб мережа не розірвалася і вселенська єдність не була втрачена. Лише разом ми можемо бути з Христом, Який є Господь усіх. Тому обов’язок Петра – милістю Христовою забезпечувати єдність з Христом, ведучи до реалізації цієї милості в повсякденному житті. Молитимемося про те, щоб Першість Петрова, доручена немічним людям, завжди здійснювалася відповідно до первинного задуму, угодного Господові, і щоб брати, які доки не перебувають у повному єднанні з нами, визнали його істинне значення.

Загальна аудієнція, 7 червня 2006 року, площа Святого Петра

Попередній запис

Петро – апостол

Паси вівці мої, Рафаель Санті У нинішніх катехізичних бесідах ми роздумуємо про Церкву. Ми сказали, що ... Читати далі

Наступний запис

Андрій Первозваний

Покликання святих Петра та Андрія, Караваджо Останні дві катехізичні бесіди ми присвятили особі святого Петра. Тепер ... Читати далі