Єдність у часі: передання

Ми намагаємося зрозуміти первинний задум Господній про Церкву, щоб краще усвідомити і наше місце, наше християнське життя у великій єдності Церкви. Раніше ми сказали, що церковна єдність покликана до життя і підтримується Святим Духом, зберігається і розвивається апостольським служінням. І єдність, яку ми називаємо Церквою, поширюється не лише на усіх вірних у конкретний історичний період, але охоплює всі часи і всі покоління. Отже, у наявності подвійна універсальність: універсальність синхронна – ми єдині з вірними, що живуть в усіх куточках світу, – і так звана діахронічна універсальність, тобто усі часи належать нам, усі вірні – ті, хто жив у минулому, і ті, хто житимуть у майбутньому, – складають з нами одне велике ціле. Дух гарантує діяльну присутність таємниці в історії, захищає її здійснення у віках. Завдяки Утішителю досвід єднання з Воскреслим, набутий апостольською общиною біля витоків Церкви, можуть пережити усі наступні покоління, адже цей досвід передається і стає реальним у вірі, культі і єдності народу Божого, мандруючого в часі. Так і ми в Пасхальний час переживаємо зустріч з Воскреслим не просто як подію минулого, але в єдності віри, літургії і життя Церкви. Ця передача рятівних благ, силою Святого Духа, що преображає християнську общину в постійне здійснення первинної єдності, полягає в апостольському Переданні Церкви. Воно називається так тому, що народилося зі свідоцтва апостолів і общини учнів перших віків, під водійством Святого Духа, і було передане в книгах Нового Завіту, у житті таїнства, у житті віри. До нього, до цього Передання, дійсної реальності дару Ісуса, Церква завдяки безперервній спадкоємності апостольського служіння завжди звертається як до свого фундаменту і своєї норми.

Ісус під час Свого земного життя обмежив служіння проповіддю дому Ізраїлевому, проте дав зрозуміти, що Його дар призначений не лише народу Ізраїльському, але всьому світу у всі часи. Воскреслий недвозначно поклав на апостолів (див. Лк. 6:13) обов’язок учити всі народи, обіцяючи, що буде з ними і допомагатиме їм до кінця часів (див. Мф. 28:19,20). Проте загальний характер спасіння вимагає, щоб спогад Пасхи здійснювався в історії безперервно аж до славного повернення Христового (див. 1Кор. 11:26). Хто робить реальною рятівну присутність Ісуса Христа через служіння апостолів, предстоятелів есхатологічного Ізраїлю (пор. Мф. 19:28), і все життя народу нового Завіту? Відповідь очевидна: Святий Дух. Книга Діянь Святих Апостолів, продовжуючи образ Євангелія від Луки, живо являє взаємопроникнення між Духом, посланцями Христовими і зібраною ними общиною. Завдяки дії Утішителя апостоли та їх наступники можуть виконувати в часі місію, отриману від Воскреслого: «Ви ж є свідками цього. І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас» (Лк. 24:48-49а). «Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; i будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі”» (Діян. 1:8). Це обіцяння, що спочатку здавалося неймовірним, виконалося вже в апостольські часи: «Свідки Йому в цьому ми і Дух Святий, Якого дав Бог тим, хто кориться Йому”» (Діян. 5:32).

Отже, Сам Святий Дух через покладання рук і молитву апостолів освячує і відправляє нових місіонерів Євангелія (так, наприклад, у Діян. 13:3 нас. і 1Тим. 4:14). Цікаво зауважити наступне: у деяких уривках говориться, що пресвітерів у церквах поставляє Павло (див. Діян. 14:23), проте також стверджується, що саме Дух ставить пастирів стада (див. Діян. 20:28). Виходить, дія Духа і Павла якнайглибшим чином проникають одне в одного. Під час рішень, виключно важливих для життя Церкви, Дух веде її. Ця присутність і одночасно водійство Святого Духа особливо відчувається на Єрусалимському Соборі, в завершальних словах якого звучить ствердження: «Бо вгодно Святому Духові і нам…» (Діян. 15:28). Церква росте і мандрує «в страху Господньому; i, втішенням Святого Духа» (Діян. 9:31). Таке постійне здійснення діяльної присутності Господа Ісуса в Його народі, що реалізовується у Святому Дусі і утілюється в апостольському служінні і братерській єдності, і є те, що в богословському значенні розуміється під словом «Передання». Це не просто матеріальна передача того, що спочатку було дане апостолам, а діяльну присутність Господа Ісуса, розіпнутого і воскреслого, Який супроводжує і направляє в Дусі зібрану Ним общину.

Передання – ця єдність вірних із законними пастирями в історії, єдність, яку Святий Дух живить, забезпечуючи зв’язок між досвідом апостольської віри, яким жила перша община учнів, і актуальним досвідом спілкування з Христом у Його Церкві. Інакше кажучи, Передання – це органічна безперервність Церкви, святого Храму Бога Отця, утвердженого на основі апостолів і скріпленого наріжним каменем, Христом, через животворчу дію Духа: «Отже, ви вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові, утверджені на основі апостолів і пророків, маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа, на Якому вся будівля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господі, на якому і ви будуєтесь Духом на оселю Божу» (Еф. 2:19-22). Завдяки Переданню, що захищається служінням апостолів і їх наступників, вода життя, що витекла з пронизаного боку Христа, і Його рятівна кров досягають людей у всі часи. Так, Передання – це постійна присутність Спасителя, Який йде назустріч до нас, щоб у славу Отця зцілити і освятити нас у Дусі через служіння Своєї Церкви.

Завершуючи і підводячи підсумок, ми можемо сказати, що Передання – зовсім не передача подій і слів, збірка мертвих букв. Передання – жива річка, що зв’язує нас з витоками, жива річка, в якій завжди є присутніми витоки. Велика річка, що веде нас у гавань вічності. І так, у цій живій річці знову і знову виконується слово Господнє, яке ми почули на початку зустрічі від читця: «Ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20).

Загальна аудієнція, 26 квітня 2006 року, площа Святого Петра

Попередній запис

Служіння єдності

Зішесття Духа Святого, Дуччо ді Буонінсенья У новому циклі катехізичних бесід, початому кілька тижнів тому, ми, ... Читати далі

Наступний запис

Апостольське передання

У цих катехізичних бесідах ми намагаємося зрозуміти, що таке Церква. Минулого разу ми роздумували над темою Апостольського Передання. Ми побачили, ... Читати далі