Скільки разів можна прощати?

«Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів? Ісус говорить йому: не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім» (Мф. 18:21-22).

Скільки разів можна прощати? Взагалі, ми, люди, знаходимося в рабстві в цифр. Ми хочемо знати, скільки і чого нам треба. Петро одного разу прийшов до Ісуса і поставив дуже навіть непогане запитання: “Скільки разів треба прощати?” Чи тільки сім разів можна прощати? Я проглянув якось на дозвіллі П’ятикнижжя Мойсеєве і виявив там дуже багато “сімок”: сім днів, сім лампад, окроплення сім разів і т. д. Багато хто вважає число “сім” вершиною досконалості. Напевно, той, хто примудрився простити сім разів, вважався досконалою людиною. Мак-Артур пише, що рабини в Ізраїлі цитували книгу пророка Амоса (1:3,6,9,11,13) і учили, що Бог прощав ворогів Ізраїлю три рази, отже три рази простити – достатньо.

Учитель Ісус завжди відрізнявся нестандартними відповідями. Коли Його якось запитали про найважливішу заповідь у Мойсеєвому законі, Він раптом запропонував не одну, а дві Своїм слухачам. Коли Йому поставили запитання про розлучення і сказали, що Мойсей дозволив чоловікові і дружині розлучатися, Він раптом сказав, що розлучатися не можна, підвищивши планку стандартів до Божої висоти. У випадку з питанням про прощення Ісус робить те ж саме: “Ні, Петро! Не сім разів треба прощати! Сімдесят помнож на сім! От стільки треба прощати!”

Планку прощення треба підняти до Божих стандартів. Ви знаєте, у нас є свої мірки. Ми кажемо: “Ну, усе, у мене урвався терпець” У запалі скандалу подружжя кричить один одному: “Ну, усе, я так більше не можу!” Прощаючи своїх дітей, батько каже: “Ну, усе, це востаннє! Якщо ще щось скоїш, прощення тобі немає!” У нас є межа прощення, і в цьому ми кардинально відрізняємося від Бога. У Нього планка набагато вища. Вона в сім разів вища, у тисячу разів вища! Не на цифрі треба зупиняти увагу, а на прощенні!

Чому ми так швидко забуваємо про свої погані вчинки і так добре пам’ятаємо погані вчинки інших людей? Чому собі ми завжди даємо другий, третій, п’ятий, десятий шанс, а тому, хто просить у нас вибачення, іноді відмовляємо? Чому ми такі м’які стосовно себе і такі жорстокі стосовно інших?

Ми молимося Господові: “І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим” (Мф. 6:12). Але чи прощаємо ми? Що треба зробити людині, щоб вибачитися в нас? Чи хочемо ми принизити іншого, щоб він мало не на колінах просив у нас вибачення? Ми іноді вважаємо, що нас сильно образили. Але чим ми міряємо цю образу? Погляньте на величезні, як Гімалайські гори, гори гріхів, яку нам простив Бог, і ваша образа покажеться незрівнянно меншою.

Секрет у тому, що ми забуваємо, що ми – грішники, і вважаємо за краще бачити в грішниках інших. Ні, ми не кращі! Ми – боржники Богові! Давайте подивимося на наше життя і помислимо про ту незлічену кількість помилок, гріхів, промахів, які Бог нам простив. Його метод прощення простий: “Прийди до Мене і, незважаючи на всю твою величезну кількість гріхів, в одну мить Я тебе прощу і з тебе зніму цей неймовірний тягар” (див. Мф.11:28).

Бог став людиною, щоб нас простити. Він зробив нам крок назустріч. Він пройшов тисячі кілометрів, щоб стати ближче до нас. А ми? Чи простили ми, подібно до Ісуса? Чи можна просто підійти до нас і сказати: “Прости?” Чи роздаємо ми прощення так само щедро, як іноді тримаємо образи?

Частенько образи і непрощення тривають цілу вічність через те, що з нашого боку немає ініціативи. Ми чекаємо, щоб інший прийшов до нас, щоб той першим визнав свою провину. А скільки нам прощено? А скільки разів нас прощали? А скільки разів нам робили милість, коли треба було строго покарати? Можливо, цього разу ми зможемо простити багато? Можливо, цього разу ми зглянемося? Можливо, цього разу ми зможемо простити і забути?

Іноді цілі помісні церкви не можуть простити один одного, і образи стають багаторічними.

У 60-х роках у Євангельських церквах стався розподіл. У той час радянський уряд видав постанову, що обмежує свободу вірних. Дітей не можна було приводити на зібрання, водне хрещення молоді наказували скоротити до мінімуму, закличні проповіді слід було припинити і т. д.

Частина церков визнала за потрібне оголосити протест державі, піти в підпілля, так проповідуючи Євангеліє Христове. Частина вирішила піти на поступки уряду заради того, щоб зберегти християнство в країні, щоб хоч одна церква в кожному місті залишалася відкритою.

Через це питання вірні розійшлися в думках у той час. Як результат, був порушений мир і підірвано спілкування любові між братами і сестрами.

У 2010 році цьому розподілу виповнилося 50 років.

Вже немає колишньої держави. Немає в нашій країні переслідувань. Можна вільно хрестити молодь, вільно служити Богові! Молоді люди з обох братств одружуються і бажають служити Господові разом. Чи не настав час братам і сестрам простити один одного, простити без умов, простити без того, щоб розбиратися більше ніж через 50 років у тому, хто правий і хто винен? Чи не настав час разом проголошувати Євангеліє Христове?

Скільки разів прощати брату моєму?” – звучить сьогодні питання. Стільки разів, скільки простив нам Христос.

Часто в церковному середовищі люди ображаються один на одного. Ми всі різні, усім не догодиш. Іноді буває, що не те скажеш, не так подивишся, не поступишся вчасно, не погодишся з поглядом іншого – от і зароджується образа.

Церква має бути колискою прощення, а не судним місцем! Тут Бог не вдягає нас у чорні мантії суддів. Він дає чистий, білий одяг, одяг прощення. У церкві люди отримують прощення від Бога. Тут же люди повинні прощати один одному так, як Бог прощає їм усе, усі гріхи, усі борги… У книзі Псалмів написане: “Він очищає всі беззаконня твої” (Пс.102:3). Апостол Павло пише церкві в Ефесі: “Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як i Бог у Христі простив вам” (Еф.4:32).

Апостол Павло, Валантен де Булонь

У наш час є громади, що зав’язнули в конфлікті. Деколи здається, що в них є все: красива будівля, здібні служителі, потенціал для євангелізації, але чогось немає. Немає миру між ними. Без прощення не буває спільного служіння. Не можна нести світу Євангельську звістку разом, коли в домі в нас непорядок.

Прощення часто приймають за слабкість. У наш час прощення непопулярне. Усе в нашому суспільстві зводиться до обачності. “Спробуй, попроси відстрочити виплату банку!”, “От провчити б боржника, от забрати б у нього усе – будинок, машину, продати все! Нехай він страждає! Знатиме, як у борг брати!”

Прощення – це не слабкість. Піти від прощення – от слабкість, а переступити через себе – це не зовсім легко. Бог прощає. Бог – Він справедливий, але Він і любить. Він прощає, видаляє гріхи і погані вчинки так далеко, як Схід від Заходу. Він не втомлюється прощати. Чому втомлюєшся ти?

У суті прощення лежить милосердя. Жорстоке, тверде серце не може прощати. Для цього потрібне серце тілесне і м’яке.

У 1956 році група місіонерів з Америки відправилася в Еквадор для того, щоб проповідувати Євангеліє південноамериканському племені Аука, войовничим дикунам, з якими ніхто не хотів мати справи. Вони відразу ж вбивали білих людей, які намагалися наблизитися до них.

У цій групі був Нейт Сейнт, чоловік середніх років, що хотів проповідувати Євангеліє дикунам. Місіонери з часом встановили контакт з плем’ям. Усе спочатку йшло добре, поки одного разу вдень вертоліт не виявив п’ять білих тіл на березі ріки. Сейнт був убитий списом. Поряд з ним валялися сторіночки з Нового Завіту. Його життя закінчилося. Удома на нього чекала дружина з маленьким сином.

Через роки, іншим місіонерам Бог послав успіх. Вони переклали Новий Завіт мовою цього племені, і багато дикунів з Аука прийняли Христа.

Дикун, що убив місіонера Нейта, також розкаявся в гріхах. Цей дикун приїхав в Америку і, підійшовши до сина місіонера, сказав: “Пробач мене, що я був тим, хто убив твого батька”.

Чи легко було синові простити вбивцю свого батька і прийняти його як брата в Христі? Адже через того дикуна хлопчик не знав батьківської любові. Через того дикуна він був позбавлений міцного плеча, на яке можна було спертися.

У всесвітньому центрі по місіонерській роботі в Семфордському університеті в Америці на стіні сьогодні висить фотографія сина Нейта Сейнта з дикуном з племені Аука, колишнім вбивцею, а тепер виправданого кров’ю Христа! Вони обіймають один одного, як рідні брати.

Прощення робить чужих людей рідними. Воно кровоточиві рани лікує бальзамом любові, сполучає розділених, утішає тих, хто плаче, дає надію безнадійним. Прощення закладене в самому характері Бога, і, якщо ми наслідуємо Христа, ми повинні прощати.

Іноді я думаю: “Господи, скільки Ти прощаєш людей кожної секунди, кожної хвилини, години і дня? Адже на землі живуть мільярди, і Ти не втомлюєшся прощати їх гріхи. А я? Чи можу я простити хоч би одного? Так, можу, бо Ти простив мене сім разів, і чотириста дев’яносто разів, і 2 401 раз, і набагато більше. Ти прощаєш мене щодня і не згадав мені жодного боргу. Допоможи і мені прощати так, як і я прощений Тобою!”

Можливо, у тебе сьогодні розірвані стосунки з братом, сестрою, з батьком, з матір’ю, сином або дочкою. Ти не хочеш простити і забути?! Подивися тоді на Ісуса. Твої борги Він простив. Твій мільйон гріхів Він узяв на хрест. Прости, прости ще один раз. Підійди до твого брата, твоєї сестри, батька, матері, сина, дочки, друга, подруги, зателефонуй тим, кого ти образив, кому спричинив страждання на довгі роки, і просто скажи: “Прости мене!”

Молитва – це хороша можливість для прощення. У Євангелії сказано: “І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші” (Мк. 11:25).

“Господи, скільки разів я маю прощати?”

Безперечно стільки разів, скільки разів тебе прощав, прощає, і прощатиме Христос.

Автор: Олег Турлак

Попередній запис

Уроки прощення

Проте, попри всі кривди та образи ми повинні прощати: «Будьте один до одного добрими, милосердними, прощайте один одному, як і ... Читати далі

Наступний запис

Чому Бог прощає гріхи людей – три причини

Чому Бог прощає гріхи людей? Питання прощення дуже часто пов'язане із справедливістю і милістю. Іноді справедливість каже, що прощення гріхів ... Читати далі