Уміння прощати і просити прощення

«Пильнуйте за собою. Якщо ж согрішить проти тебе брат твій, докори йому; і коли покається, прости йому; і коли сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день звернеться і скаже: каюсь, – прости йому» (Луки 17:3,4).

Коли я була підлітком, мене вразила історія однієї голлівудської актриси, котра одного разу ввечері вирушила до себе додому, а наступного дня не з’явилася на знімальному майданчику. Її розшукували по телефону, стукали у двері й нарешті, коли замок зламали, її знайшли у ванній. Вона закінчила життя самогубством.

Дивною була записка, адресована поліції: «Це не самогубство: мене вбили. Розправтеся з убивцею, перш ніж він знищить людство. Це тягар провини».

Навіщо жити під тягарем провини, якщо Ісус завжди готовий забути наше минуле і дати нам новий шанс?

Трагедія гріха не в тому, що Бог не може пробачити, а в тому, що ми не хочемо прощати один одному.

Тисячі людей живуть з комплексом вини, їм несила вигнати зі своєї свідомості страхіття самозвинувачення. Вони не можуть забути минуле. Вони – нещасні.

Але Ісус дивиться на вас і каже: «Сину Мій, прийди в Мої обійми любові. Я вже забув твоє минуле, Я заплатив за твою провину, прийди до Мене і прийми Моє прощення».

Слова Луки дають нам нове розуміння прощення. Ми ніколи не приймемо Божественне прощення, якщо не навчимося прощати ближньому.

Ви маєте щось проти іншого? Хтось образив вас і це не дозволяє вам бути щасливим? Знайдіть його, адже – ваш брат, і обійміть. Пробачте йому, як Ісус, Який пробачив тобі.

Прощати іноді навіть тяжче, ніж просити прощення. Про велике значення прощення для нашого щастя і здоров’я сьогодні дедалі частіше говорять психологи, але від початку це правило міжособистісної взаємодії сформулював Творець людських душ: «Нехай сонце не заходить у гніві вашому» (Еф. 4:26).

Чому так важливо розуміти силу прощення і як донести істину про це дітям – питання не просте.

У ЧОМУ ВАЖЛИВІСТЬ ПРОЩЕННЯ?

Прощення, по суті, полягає в рішенні відпустити образу і відмовитися від спроб помститися. Один випадок поганого вчинку, болю й образи може назавжди залишитися частиною вашої душі, але завдяки прощенню вплив такого випадку на ваше життя зменшується.

Уміння просити пробачення і прощати – ознака сильної особи. Адже прохання пробачити передбачає подолання свого гніву і визнання власних помилок. Прощати образи необхідно. Коли ми скривджені, настрій зіпсований, усмішки на обличчі немає, тонус організму знижений. До того ж у пригніченому стані ми самі можемо завдавати болю іншому. «Пробач» – це слово здатне врегулювати найбурхливіші конфлікти. Саме прощення надає можливість виявити розуміння, співчуття тому, хто нас образив.

Багато хто вважає прощення неможливим. Але важливо розуміти, що, пробачаючи, ви не знімаєте відповідальності із кривдника, який завдав вам болю, і не виправдовуєте його вчинок. Даруючи прощення, ви самі звільняєтеся від полону негативних почуттів і емоцій, здатних руйнувати вас. А це ПЕРЕМОГА, і передусім – над собою.

Прощення важливе насамперед не для кривдника, а скривдженого. Саме звільнення від гіркоти й почуття несправедливості допомагає рухатися далі, знаходячи світло в душі й у своєму оточенні. Метою прощення не є зміна поведінки або характеру самого кривдника. Завдяки прощенню обмежується влада цієї людини над вашим життям, і ви знову знаходите самоконтроль.

Нездатність пробачити не лише впливає на стосунки із кривдником, але й відображається на нових стосунках. Якщо ви не залишите образу в минулому, це заважатиме вам повноцінно насолоджуватися сьогоденням. Тривога й депресія можуть позбавити сенсу життя. Важливо й те, що це може завадити збагаченню від спілкування, тісному зв’язку з іншими людьми і в цілому сприйняттю світу.

Перебування поруч і взаємодія з не-прощеним кривдником мають дуже сильний стресовий вплив, здатний викликати напруження. Таким чином, накопичення образ є причиною різних психосоматичних захворювань. Якщо говорити про суспільство в цілому, то здатність прощати в дорослих і в дітей як майбутнього покоління є запорукою не лише емоційного здоров’я, а й можливістю мирного вирішення конфліктів на взаємовигідних умовах:

Святе Письмо навчає нас прощати і просити пробачення. У молитві «Отче наш» Ісус залишив нам приклад: «…І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим» (Мф. 6:12).

ОТЖЕ, ЩО ДАЄ НАМ ПРОЩЕННЯ:

  • зменшення стресу, симптомів депресії, тривоги, хронічного болю;
  • зниження ризику розвитку психосоматичних захворювань;
  • відсутність проявів ворожості;
  • духовне і психологічне благополуччя;
  • можливість побудови здорових стосунків;
  • зменшення ризику алкоголізму та наркоманії.

Здатність прощати може бути відмінним показником гнучкості, готовності до змін, активної життєвої позиції, відмови від ролі «жертви».

ЯК ПРОСТИТИ?

Пробачати досить складно, особливо для тих, хто не може прийняти «неправильну» людину і висловити свою образу.

Психологи виділяють декілька можливих кроків на шляху до прощення:

  • усвідомити те, що сталося, сформулювати зміст ситуації і, якщо можливо, поділитися з людьми, які заслуговують на довіру (чи вилити почуття у своєму щоденнику);
  • зрозуміти, що необхідно подумати про майбутнє й спробувати пробачити кривдникові;
  • припинити сприймати прощення як потурання кривдникові, але бачити його як установлення миру у своїй душі, розуміння, набуття життєвого досвіду і зняття із себе ролі «жертви»;
  • усвідомити, що образа приносить страждання, включаючи фізичні, а також позбавляє права на перспективу;
  • зрозуміти, що кілька хвилин образи не варті багатьох років страждань;
  • скористатися зручним для вас способом зняття стресу (фізичні вправи, м’язове розслаблення);
  • визнати, що люди не можуть повністю відповідати вашим очікуванням і підкорятися вашим життєвим правилам, а ви не здатні повною мірою впливати на їхню поведінку. А от прагнути піклуватися про здоров’я, любов, благополуччя, мир у своїй душі – це нам під силу;
  • подумати про свої провини, про тих, хто пробачив колись вам, і таким чином повернути собі відчуття цілісності світу;
  • спрямувати енергію на позитивні сторони життя, а замість обдумування ситуації, шукати нові шляхи отримання бажаного щастя;
  • якщо ви справді бажаєте «помститися» кривдникові, краще зробіть своє життя щасливим;
  • іноді здається, що неможливо пробачити (якщо людина померла або просто пішла з вашого життя), але все одно це можливо й необхідно зробити хоча б у своїй душі;
  • непогано змінити своє сприйняття ситуації, сфокусувавшись не на переживанні болю, а на задоволенні від усвідомлення своєї здатності прощати.

НАВЧИТИ ДИТИНУ ПРОБАЧАТИ

Прощення може стати одним із основних принципів щасливого життя дитини. Діти прекрасно розуміють, коли їх образили невиправдано. Найправильнішим способом навчання стане приклад батьків. Нам часто здається, що в малюка немає потреби просити пробачення, адже він знає, що ми його любимо і все робимо для його благополуччя. Але все ж таки слід вчитися помічати ситуації, коли дитина ображена, і допомагати їй пройти процес прощення.

У ранньому віці дитина ще не може сформулювати свою образу. Та ми й самі часто розуміємо, що образили її. Пробачення варто просити й у 3-4-річних діток. Від підлітків часто можна почути фразу: «Цього я тобі ніколи не пробачу». Тут важливо поділитися своїми переживаннями з приводу ситуації й допомогти дитині розкрити свої емоції, включаючи злість. Це дасть можливість підліткові відчути вашу до нього любов і повагу, а не владу над його життям і почуттями.

Просити пробачення слід щиро, з усвідомленням своєї помилкової поведінки, з жалем і без виправдань. Важливо не примушувати дитину пробачати вас, а дати їй на це час. Діти зрозуміють цінність справжнього прощення, коли батьки намагатимуться не повторювати такої ситуації вдруге. Адже постійні вибачення кривдника сприймаються часто на рівні звички, а не як щирий жаль. Не варто боятися зруйнувати свій ідеальний образ, рано чи пізно дитина зрозуміє, що всі можуть помилятися. Непорушним має бути принцип взаємоповаги й визнання права на почуття. Необхідно пояснити дітям, що важливо відпустити образу, навіть якщо кривдник не проситиме пробачення.

Для виховання дітей у ранньому віці можна використовувати притчі, розповіді, біблійні історії про провину і прощення. Можна допомогти дитині виразити гнів і образу в малюнках, особливо якщо кривдник не попросив пробачення сам.

Якщо дитина навчиться прощати, це допоможе їй уникнути емоційних труднощів, злості, агресії, депресії, гальмування в психічному розвитку.

Прощення потрібне для того, щоб жити щасливо.

Дозвольте бажанню щастя всередині вас стати сильнішим за будь-яку образу.

Автор: Лариса Бабак

Попередній запис

Простити чи не простити?

Простити чи не простити? Бог дає нам можливість зробити вибір, і ми маємо жити з наслідками свого вибору. Ми можемо ... Читати далі

Наступний запис

Слабкі не вміють прощати

Ганді говорив: «Вміння прощати – ознака сильних. Слабкі не вміють прощати». Слово Боже сьогодні нагадує нам чесноту прощення: «Бо якщо ... Читати далі