Пророцтво про руйнування Храму

Учні захоплюються будівлею Храму, Джеймс Тіссо

Євангеліє не говорить, як учні сприйняли викривальну промову Господа, але, мабуть, вона стривожила їх. Хоча й раніше апостоли чули від Учителя щось подібне, але одне – говорити про це в Капернаумі, а інше – отут, в Єрусалимі, де фарисеї були впливовою партією.

Тепер було важко сподіватися навіть на часткове примирення.

Але чи можливо, щоб Месія назавжди залишався в конфлікті з визнаними вождями народу? Чи пророцтво про Єрусалим як про столицю Прийдешнього – помилка? Навіщо ж тоді Ісус прийшов у це місто?

Апостолам так хотілося вірити, що святе місто і Дім Божий стануть вотчиною Христа, де утвердиться Його Царство, адже Він сам захистив храм від святотатців і назвав його «домом молитви».

Не наважуючись визнати свої сумніви, вони почали розмовляти з Ісусом про храм. Один з Дванадцятьох сподівався викликати в Нього захоплення грандіозними спорудами святилища.

Учителю, подивись, які камені і які будівлі!

Бачиш ці великі будівлі? – суворо спитав Ісус. – Все це буде зруйноване, так що не залишиться тут і каменя на камені. (Мк. 13:1,2)

Апостоли були вражені: менш за все вони очікували такої відповіді. Їм стало зрозуміло, що це – вирок. І вирок остаточний.

Приголомшені, не кажучи й слова, вони слідом за Христом вийшли за ворота. Важкі думки володіли ними, а в душі Юди, мабуть, здійнявся справжній бунт. Якщо раніше в ньому вже ледь жевріла іскра віри в Учителя, то тепер вона остаточно погасла: Людина, яка пророчила загибель храму, не може бути Месією! Він обіцяв Своїм учням торжество, а насправді лише зневажив блюстителів Закону і налаштував проти Себе все місто. Він або божевільний, або вводить в оману! Рано чи пізно влада розправиться з Назарянином. Але що буде з ними, Його прихильниками? Їх, звісно, теж не помилують. Треба якомога швидше подбати про свою безпеку і допомогти архієреям затримати Ісуса…

* * *

Тим часом Христос почав сходити на Єлеон. Дорогою Він зупинився і сів на схилі. Більшість учнів, не дочекавшись Його, пішли; з Ним залишилися тільки Симон, Андрій та сини Зеведеєві. Ісус мовчав, дивлячись на засинаюче місто, яке лежало біля Його ніг. Вечірня тиша панувала над пагорбами; відблиск останніх променів полум’янів на гребені храму, золотив вежі; повітря пахло весняними травами і свіжим листям.

Учні здогадувалися, що Ісус думає про Єрусалим. Їм було страшно і тужливо. Місто, де кожний камінь міг розповісти про мудреців і пророків, про страти і бої, про гарячі молитви і сподівання, – як довго чекало воно Спасителя і, діждавшись, не впізнало Його!…

Нарешті апостоли порушили тишу. Коли це буде? Коли звершиться суд над храмом? Можливо, після цього настане День, якого вони так чекали: Син Людський виявить славу Свою і зведе над світом вічний месіанський Храм. І тоді Христос заговорив про Кінець.

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо

«Від смоковниці навчіться притчі, – сказав Він, – коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо» (Мк. 13:28). Так і наближення катастрофи старозавітного світу позначиться ланцюгом прикмет. З’являться неправдиві пророки і месії, спокушаючи багатьох. «Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець». Ісусових вірних жорстоко переслідуватимуть. «І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одногоі через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох». І, нарешті, з’явиться остання зловісна ознака: «Бо де буде труп, там зберуться орли» (Мф. 24:6-28).

Труп – це приречений Єрусалим, який не знайшов у собі сили на духовне відродження, а орли – імперські знамена Риму.

Можливо, у ту мить, коли Ісус вів мову про них, до західних стін вже доходили загони Пилата, які, як завжди, прибували до міста на Пасху. Серед них були й солдати, чиї руки через два дні приб’ють до хреста Сина Людського і, можливо, навіть деякі з тих, кому через сорок років судилося здійснити страту міста Давидового…

«Коли ж побачите Єрусалим – продовжив Ісус, – обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті – нехай виходять з нього, а хто в околицях – нехай не входять до нього» (Лк. 21:20,21). На місці вівтаря, залишеного Богом за гріхи людей, з’явиться «гидота спустошення», про яку пише книга Даниїла: ідолопоклонники захоплять і осквернять святиню[*]. Їх влада буде доти, доки не закінчаться «часи народів», тобто поган.

Крах цитаделі Старого Завіту побачать самі апостоли та їх сучасники. «Істинно кажу вам: не перейде рід цей (тобто сучасне покоління), як усе це станеться» (Лк. 21:32).


[*] Нагадаємо, що у Книзі Даниїла (12:11) «мерзотою запустіння» названий поганський вівтар, поставлений в єрусалимському храмі царем Антиохом IV

Попередній запис

Викривальні слова

Лепта вдови, Джеймс Тіссо 5 квітня Через день Ісуса побачили на внутрішній площі храму, яку називали ... Читати далі

Наступний запис

Пророцтво про Друге пришестя

Тріумф Християнства, Гюстав Доре Та не лише Юдея переживе велике потрясіння. «Після скорботи тих днів» весь ... Читати далі