«Тоді вони повернулися до Єрусалима з гори, що зветься Елеон i знаходиться поблизу Єрусалима, на відстані суботньої путі. I, прийшовши, увійшли до світлиці, де й перебували… Усі вони однодушно перебували у молитві й благанні, з деякими жінками i Марією, Матір’ю Ісуса, та з братами Його» (Діян. 1:12-14).
Як події П’ятдесятниці стосуються нас сьогодні? Для чого служать? А передовсім, ким насправді є той Святий Дух, прихід Якого святкуємо?
КИМ Є СВЯТИЙ ДУХ?
У християнстві люди вірять не в якогось незрозумілого, безособового Бога, якусь космічну сутність, великого будівничого, суддю, обожествлену людину, як, наприклад, Будда.
Християнська релігія незвичайна. Бог християн є єдиним Богом у трьох особах, водночас рівних і різних: це таємниця Пресвятої Тройці, яку нам об’явив Ісус. Є Отець, Сотворитель, повний милосердя; є Син, правдивий Бог і правдива людина, Який прийшов у наш світ і нашу історію, щоб спасти нас. Це наш брат і наш Господь Ісус. Врешті, є Святий Дух, Який також є Богом, часто менш знаний.
Святого Духа найкраще можна представити як любов між Отцем і Сином, цю абсолютну, досконалу, всеохоплюючу любов, про яку мріємо, яку сподіваємося колись переживати на власному досвіді. Святий Дух є тією силою любові, яку Отець і Син не захотіли затримати для Себе, між Собою, а передали усьому створінню, а особливо Своїм улюбленим створінням – людям, щоб і вони могли навчитися любити по-справжньому. Святий Дух є найпрекраснішим даром, який Отець і Син зробили спершу апостолам у день П’ятдесятниці, а потім усім охрещеним впродовж століть, а отже, й нам. Ця фантастична можливість любити живе у нас від моменту хрещення, і жодне випробування, жоден гріх, жодна людина не в змозі її у нас відібрати аж до кінця нашого існування.
Отож, навіщо сьогодні очікувати Зіслання Святого Духа, що від цієї події чекати, зокрема у наших випробуваннях чи стражданнях?
НАВІЩО ОЧІКУВАТИ СВЯТОГО ДУХА?
Отже, якщо ми сумні, нещасливі, то Святий Дух є Утішителем; якщо ми ходимо в темноті, то Святий Дух є Світлом; якщо нас ображають, Святий Дух є нашим Захисником; якщо навколо нас панує брехня, то Святий Дух є Правдою; якщо наші серця затверділи, то Святий Дух є Лагідністю; якщо ми відчуваємо, що нам бракує ревності, то Святий Дух є Вогнем; якщо ми закриті, то Святий Дух є Визволителем; якщо ми напружені і стривожені, то Святий Дух є Миром; якщо ми почуваємося слабкими, втомленими, зневіреними чи безсилими, то Святий Дух є Силою.
Цей останній пункт особливо важливий: саме таким чином Ісус представляє Святого Духа Своїм апостолам під час вознесіння: «Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий» (Діян. 1:8). Саме цього невиразно сподівалися апостоли, не надто розуміючи, не дуже знаючи, про що йдеться.
Ми також, замість того, щоб розраховувати на власні сили, розраховуймо на силу самого Бога, яка не має меж. Це надзвичайна сила Святого Духа, готового перебувати з нами у всіх випробуваннях, які можуть тягарем лежати на нас чи на наших близьких.
АЛЕ ЯК ВІДКРИТИСЯ НА ПРИХІД СВЯТОГО ДУХА?
Згаданий уривок з Діянь апостолів вказує на те, що слід робити, за прикладом апостолів: «увійшли до світлиці, де й перебували». Вони не пішли у єрусалимський Храм, на Синай чи якісь святі місця. Ні, вони залишилися у звичному місці. Господь приходить до нас туди, де ми перебуваємо щодня: у наші офіси, магазини, домівки… Немає жодної потреби шукати Його в якихось надзвичайних місцях. Йому більше до вподоби приходити до нас у банальну буденність нашого життя, наприклад, у цю церкву, куди чимало людей регулярно приходять, щоб помолитися: і це не відверне Його благодать, навпаки!
«Усі вони однодушно перебували». Апостоли зібралися у спільній справі, загальній, а не чекали кожен особисто, окремо. Так, як ми, своєю чергою, зібралися всі разом, підтримуючи одні одних. До слова, апостоли, не тільки «зібралися», але й «об’єдналися» («однодушно»), хоча, без сумніву, у кожного був свій характер, вони походили з різних середовищ, перебували в різних ситуаціях, були різного віку. Адже, по суті, поза нашими людськими відмінностями, ми у глибокий і таємничий спосіб духовно об’єднані своєю вірою, надією, своєю любов’ю до Господа, а точніше самим Святим Духом.
«У молитві й благанні». Ось де ключ до їхнього очікування: бути наполегливим у молитві, не шкодуючи сил, не зневірюючись; заглибитися у молитву. Навіть якщо ми не знаємо, як почати молитися; навіть якщо не бачимо результатів. Саме тому ми збираємося для спільної молитви, щоб відкрити для себе, як наполегливо звернутися до Бога, а не тільки до самих себе.
Тоді ми будемо впевнені у тому, що добре приготуємося до повного прийняття Того, Хто може оновити наше життя, – Святого Духа, зі всіма Його дарами і благодаттю, подібно, до наших братів апостолів, у горниці, дві тисячі років тому.
