СПАДЩИНА ВОСКРЕСЛОГО

Явлення Христа на берегу Галилейського озера, Джеймс Тіссо

«Тоді говорить їм Ісус: не бійтеся; підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене» (Мф. 28:10).

«Та вони, почувши, що Він живий і що вона бачила Його, – не повірили. Після цього явився в іншому образі двом з них на дорозі, коли вони йшли до села. І ті, повернувшись, сповістили іншим; але й тим не повірили. Нарешті Він явився самим одинадцятьом, коли вони возлежали на вечері, і дорікав їм за невір’я і жорстокосердість, що не повірили тим, які бачили Його воскреслим» (Мк. 16:11-14).

«Сам Ісус став посеред них і сказав їм: мир вам. Вони схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа. Але Він сказав їм: чого хвилюєтесь, чому такі думки входять до сердець ваших? Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене…

І сказав їм: ось ті слова, що Я говорив вам, коли ще був з вами, як належить справдитися всьому, написаному про Мене в законі Мойсеєвому і у пророків та в псалмах. Тоді розкрив їм розум до розуміння Писання. І сказав їм: так написано, і так належало постраждати Христу, і воскреснути з мертвих на третій день, і щоб проповідувалося в ім’я Його покаяння і відпущення гріхів між усіма народами, починаючи від Єрусалима. Ви ж є свідками цього. І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж лишайтесь у місті Єрусалимі, доки не сповнитеся силою з неба» (Лк. 24:36-49).

«Прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам!дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого… Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним… Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20:19-29).

«А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус…

Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали… Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти?» (Ін. 21:4-12).

Пасхальний час, ці сорок днів, які починаються Великоднем і закінчуються у день Вознесіння. Це дещо дивний період: Ісус ще є у світі, але вже не зовсім, не так, як раніше. Він водночас і той самий, і вже інший. Ми Його і впізнаємо, і не впізнаємо. Час від часу Він з’являється серед апостолів. Але найчастіше Він відсутній. Він «з’являється» у чудесний спосіб, і присутні навіть добре не знають, звідки Він приходить і куди повертається. Ці сорок днів є ніби проміжним етапом між часом і вічністю.

У цей період Ісус декілька разів розмовляє зі Своїми учнями. Це Його останні слова на землі: тому вони найважливіші, найголовніші. Не заглиблюючись у деталі, можна запам’ятати деякі з них, котрі провадили апостолів, а сьогодні, за їх посередництвом, провадять і нас. По-суті, яким є останнє послання воскреслого Христа, що Він нам заповідав?

Зі Своїми учнями, які дуже схожі на нас – збиті з пантелику, розгублені, стривожені, сумні, охоплені сумнівами – Він розмовлятиме, а передусім зробить їм три великі «подарунки»; а ми, своєю чергою, також користатимемо з них.

ПЕРШИЙ ПОДАРУНОК: ВІРА

Ісус об’являє їм, що Він воскрес, що це саме Він, той, Якого вони знали і любили. Це Його перша «турбота».

Він досягає цього, відкриваючи їм розум, пояснюючи учням дорогою в Емаус, а згодом і апостолам, що у Писанні сказано про Його смерть і воскресіння, і що Він здійснив усі обіцянки Бога.

Але Він чинить так, щоб вони усвідомили конкретну реальність: Він живий, Він має тіло і кості й потребує поживи. Він не привид, дозволяє доторкнутися до Себе, особливо невіруючому Фомі. Він показує Свою реальну видиму присутність: це не ілюзія, не мрія…

Невір’я апостола Фоми, Рембрандт ван Рейн

Промовляючи до Фоми, Він підсумовує: «Блаженні ті, що не бачили й увірували», – тобто всі ми, які віруємо сьогодні в Нього, дві тисячі років після цих подій, ніколи не бачивши Його з тілом і кістьми, як Його друзі, апостоли.

Звичайно, ми ніколи не бачили Його людиною. Втім тіло воскреслого Ісуса дається нам як духовна пожива щоразу під час Євхаристії.

Це той самий Ісус, Якого ми можемо приймати як поживу, Якого можемо споглядати власними очима в освячених Пресвятих Таїнствах.

І ми вповні «блаженні» через те, що можемо вірити у Нього, якщо іноді нам і доводиться страждати і терпіти. Віра у воскреслого Ісуса, правдивого Бога і правдиву людину, що вічно царює, є найкращим подарунком у нашому житті, вона його осяює і виходить поза його межі.

ДРУГИЙ ПОДАРУНОК: МИР

Майже щоразу, коли Ісус зустрічається зі Своїми друзями у цей період, Він вітається з ними словами: «Мир вам!». Це не проста, банальна форма ввічливості: той факт, що євангелісти наголошують ці слова, коли згадують про них, показує, що тут ідеться про щось дуже важливе.

Під час Тайної Вечері Ісус вже їм казав: «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам» (Ін. 14:27). Мир є найголовнішим дарунком воскреслого Христа, є тим тривким миром, якого ми шукаємо у глибині своїх випробувань, яким ми насолоджуємося під час наших спільних молитов. Та єдиним справді надійним миром є той, який нам дає Христос, мир, якого світ не може нам дати. Навіть у наших стражданнях, ваганнях, розгубленості Він може бути в нас, глибоко вкорінений, непорушний, той глибокий мир, який походить від Христа, який є присутністю самого Ісуса в наших душах. Таким чином, живучи все більше з Ним і в Ньому, ми постійно отримуємо цей дарунок правдивого миру і радості, адже Він сказав: «…і радости вашої ніхто не відбере від вас» (Ін. 16:22).

ТРЕТІЙ ПОДАРУНОК: СВЯТИЙ ДУХ

Це той, якого Ісус обіцяв послати, і якого учні ще не знали: «…дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого». А також на початку Діянь апостолів читаємо: «…наказав їм (…) чекати обіцяного від Отця» (див. Діян. 1:4); «Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий» (Діян. 1:8).

Ось найкращий дарунок: після відходу Ісуса і Його повернення на небо учні не залишаться покинутими, осиротілими, полишеними на самих себе. Святий Дух прийде Йому на зміну і супроводжуватиме їх безкінечно. І нас також, адже під час хрещення ми в повноті отримали Його, і Він укріпить Свою присутність у нашій душі і ще більше пошириться під час миропомазання.

Святий Дух характеризується однією основною рисою: «силою». Тобто сміливістю, терпеливістю, наполегливістю, силою духу, необхідною для того, щоб встояти у наших труднощах, мати за мету любов до всього і незважаючи ні нащо. Мова йде не про наші, надзвичайно обмежені, сили, а про силу Самого Бога, Який прийшов, щоб оселитися в нас.

Ісус дає ці надзвичайні дари не тільки апостолам, які переживають випробування. Він дарує ці скарби всім християнам, серед яких і ми, щоб допомогти пройти довгий, а іноді болісний життєвий шлях. Ці скарби віри, миру та Святого Духа і є Його найціннішими дарами. А доступитися до них ми можемо за допомогою лише одного слова, такого простого і зрозумілого: Ісус!

Попередній запис

«МИР ВАМ!»

Увірування Фоми, Юліус фон Каролсфельд «Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де ... Читати далі

Наступний запис

ВОЗНЕСІННЯ ХРИСТОВЕ

Вознесіння Господнє, Антоніо де Ланкарес «І ось Я посилаю обітницю Отця Мого на вас; ви ж ... Читати далі