У фундаментальній праці Йозефа Ратцінгера «Ісус з Назарету» міститься вкрай важливий уривок про постать Ісуса Христа. Далі пряма мова автора:
«І тут постає велике запитання, що супроводжуватиме нас упродовж усієї цієї книги: «А що ж тоді Ісус приніс, якщо Він не приніс ані миру в світі, ані загального добробуту, ані кращого світу? Що ж Він приніс?»
Відповідь дуже проста: Бога. Він приніс Бога. Бога, лик Якого раніше поволі відкривався, починаючи від Авраама через Мойсея і пророків аж до мудрісної літератури, Бога, що показував Себе лише в Ізраїлі, а в світі інших народів почитався в різних незрозумілих контекстах; цього Бога, Бога Авраама, Ісаака і Якова – справжнього Бога Він приніс народам світу.
Він приніс Бога. Тепер ми знаємо Його лик, тепер ми можемо до Нього звернутися. Тепер ми знаємо шлях, який нам, людям, слід обрати в цьому світі. Ісус приніс Бога, а отже – правду про наше походження і наше призначення; віру, надію і любов…». Кінець цитати.
До цих чудових слів можна лише додати, що Ісус з Назарету, Син Божий і одночасно Син Людський, як Він Себе неодноразово називав, явив разом з тим образ людини, справжньої людини, тобто образу та подоби Божої (див. Бут. 1:26). Він показав нам, якою має бути людина згідно Божого задуму, до чого повинні прагнути всі ми без виключення – до возз’єднання в цьому образі зі своїм Творцем. Тільки так, і ні як інакше. І саме для цього Христос прийшов на землю – відновити в нас цей образ і примирити людей «із Богом хрестом, убивши ворожнечу на ньому. І, прийшовши, благовістив мир вам, далеким і близьким, бо через Нього і ті й інші маємо доступ до Отця в одному Духові» (Еф. 2:16-18).
А притча про сіяча наочно відображає, як люди реагують на цей прихід.
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
