Але чому люди не сприймають Слово Боже, яке цілком здатне зцілити їх, чому вони не навертаються до Христа, щоб Він допоміг їм (див. Мф. 11:28-30)?
«Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі» (Ін. 3:19,20), – от основна причина, через яку люди відкидають Слово Боже. Людям не потрібен Христос, бо Він Своєю Особою освітлює всі лихі вчинки людини, а вона замість того, щоб навернутися і покаятися, навпаки, тікає від Нього. Це стосовно першої категорії слухачів.
Стосовно другої категорії: тобто тих, «що, як тільки почують слово, з радістю приймають, але не мають кореня, дочасно вірують, а під час спокуси відпадають» (Лк. 8:13). Що вже з ними не так? – Уся річ у тім, що вони готові прийняти лише те, що приємне, що тішить їхній слух – все інше вони просто відкидають. «Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?.. Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили» (Ін. 6:60,66). Між іншим, це сталося після того, як Христос наситив 5 хлібами та двома рибками 5000 людей – цю подію люди з радістю сприйняли, проте, коли Христос почав говорити про хліб Божий, «який сходить з небес і дає життя світові» (Ін. 6:33), маючи на увазі Самого Себе, тоді багато людей відвернулися від Нього, бо вони не хотіли сприймати незрозумілі, на перший погляд, речі. Як свого часу зробили це сучасники Христові, так само їх вибір протягом людської історії повторила безліч людей, бо їм був потрібен свій, «ручний» бог, зліплений за власним смаком, а не той Бог, Який відкривається нам зі сторінок Біблії.
«Не любіть світу, ні того, що в світі: хто любить світ, у тому немає любові Отчої. Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима i гордість житейська, не від Отця, а від світу цього» (1Ін. 2:15,16), – прекрасна порада для третьої категорії людей, які відкидають Слово Боже. Проте – це біблійна порада, яку заглушає в їхньому серці голос світу цього.
«I світ минає, i похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік» (1Ін. 2:17), – ці ж слова стосуються останньої, четвертої, категорії людей, що згадуються в притчі. Тих, «які добрим і щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні» (Лк. 8:15). Тих людей, які можуть повторити за Симоном-Петром: «Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого» (Ін. 6:68,69).
«Хто має вуха слухати, нехай слухає» (Лк. 8:15), – цими словами Христос закінчує притчу, і ці слова мають саме безпосереднє відношення до нас. Вони немов запитують нас: До якої категорії людей з притчі належимо саме ми: першої, другої, третьої, чи все таки четвертої – людей, які «щирим серцем почуте слово бережуть і приносять плід у терпінні»? Що скажете на це?
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
