Свобода – яке це солодке слово для багатьох! І так само воно ненависне для значної кількості людей. І як багато людей жадають, домагаються цієї свободи, так само інші люди докладають титанічних зусиль, щоб поневолити ближніх. Чому відбувається подібне? – Уся справа в зіпсованій людській природі: люди хочуть отримувати земні блага за чужий кошт, тому намагаються поневолювати ближніх.
Але деколи трапляється ще гірше: свобода, яка безсумнівно є Божим даром, стає для людей справжнісіньким злом. При чому саме тоді, коли людина досягає, здобуває її. У чому ж річ? – Все через те, що люди часто не знають, що робити зі своєю свободою, на чому зводити фундамент свого життя: «Нехай кожний пильнує, як він будує. Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, – діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є» (1Кор. 3:10-13). Виявляється, єдиним надійним фундаментом у житті має бути Христос, виконання Його слова, в іншому випадку – якщо в основу будівлі нашого життя ми покладемо щось інше, то з нами може статися наступна картина: «І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике» (Мф. 7:27).
От чому важливо відповідально ставитися до дару свободи: «До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті» (Гал. 5:13). Бо в іншому випадку ми можемо втрати її, ставши рабами гріха, і тільки слово Боже, і саме головне, його виконання, зможе зробити нас вільними: «Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:31,32).
– Що є істина? (Ін. 18:38), – спитався Пилат Ісуса. «У чому ж полягає істина?», – подібним питанням задається багато хто з нас.
А істина полягає в тому, що визнавши в Христі істинного Бога і особистого Спасителя, ми «звільнилися від гріха і стали рабами Богові», маємо добрі плоди життя нашого «на освячення, а кінець – життя вічне. Бо відплата за гріх – смерть, а дар Божий – життя вічне у Христі Ісусі, Господі нашому» (Рим. 6:22,23), без Якого не можемо «робити нічого» (Ін. 15:5).
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Ваш коментар:
