ДВА ІМЕНІ ХРИСТА

Христос-Утешитель, Карл Генріх Блох

«…ангел Господній з’явився йому уві сні, промовляючи: Йосифе, сину Давидів! Не бійся прийняти Марію, жону твою, бо зачате в Ній є від Духа Святого. Народить же Вона Сина, і наречеш Йому ім’я Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх. Це ж усе сталося, щоб збулося сказане Господом через пророка, який говорить: ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог» (Мф. 1:20-23).

Цей уривок іноді називають сповіщенням Йосифа. Насправді ж, після того, як ангел відкрив Марії Божий задум спасіння людей, він відкрив його і Йосифові. Це дитя, яке носила Марія, походило від Святого Духа. Йосиф отримав прохання стати Його земним батьком і дати ім’я, обране самим Богом: «Ісус», тобто «Бог спасає».

Той, хто приходить, Син Божий, передовсім є «Тим, хто спасає». До того ж, нам слід визнати свою потребу бути спасенними. І часто ми звертаємося до Бога під час випробувань, кажучи «Господи, прийди мені на допомогу!», коли усвідомлюємо, що власними силами не зарадимо собі. Констатуючи власне безсилля, обмеження, усвідомлюючи власну недієздатність, а ще більше гріх, який віддаляє нас від любові, ми розуміємо, що потребуємо Спасителя.

Але якого Спасителя? Нашим єдиним Спасителем ми повинні обрати Ісуса, і тільки Його. Не шукаючи нікого іншого: цілителів, гуру, астрологів, богів чи ідолів… Ні, тільки Ісуса, нашого єдиного Спасителя, який самодостатній, який забезпечує усі наші потреби, усі наші очікування. Це нагадує нам пророцтво Іоїла, який провістив подію П’ятдесятниці: «І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (Іоїл. 3:5).

Але, що цікаво, після того, як євангеліст записав дуже докладне прохання ангела до Йосифа назвати Сина «Ісусом», він додає пояснення, скероване до його юдейських читачів, аби чітко наголосити, що тут ідеться про сповнення слів пророків, які їм були відомі, зокрема пророцтва Ісаї 7:14: «І наречуть ім’я Йому: Еммануїл». Ісус, «Бог, який спасає», називатиметься також «Еммануїл», тобто «з нами Бог».

Навіщо це друге ім’я, яке доповнює, збагачує перше? Що воно додає? Об’явлення того, що Бог не тільки той, Який нас спасає. Зрештою, Він міг би це зробити здалека, з небес, не втручаючись у наші життєві історії, «не вплутуючись» особисто, просто за допомогою чарівної палички. Але Він не так захотів це зробити. Наш Бог не сидить десь високо на хмарах як холоднокровний будівничий Всесвіту, відповідальний, справедливий, чи навіть сповнений чистого, проте віддаленого, співчуття. Ні, Він є «з нами Бог», дуже близький, який прийшов розділити будні нашого людського життя: хвилини радості, турботи, труднощі, випробування…

Ісус спас нас не здалеку, ніби ненароком і з якоюсь огидою. Він став одним із нас, приймаючи наше людське життя, живучи цим життям, за винятком гріха. І вчинив це просто так, з любові до нас, хоч ми й зовсім не заслуговуємо! Як тоді можна думати, що Він не присутній – сьогодні, вчора чи завтра – у всіх подіях нашого життя, зокрема у наших випробуваннях. Бог є Бог, Він Цілком Інший, однак Він є також нашим Батьком і Зовсім Близьким; а в Ісусі Він захотів стати нашим приятелем, нашим братом, щоб ми не боялися Його, щоб відчували, що Він нас любить такими, якими ми є, навіть у наших слабкостях.

Отож, ми можемо з радістю прийняти Бога таким, яким Він є насправді: Бога близького, доброзичливого, щедрого, співчутливого, милосердного, такого, який піклується про наше щастя, завжди вірного нам, навіть, і особливо, у нашій боротьбі в хвилини випробувань.

Попередній запис

ДІВА МАРІЯ У ВАЖКІ ХВИЛИНИ СВОГО ЖИТТЯ

«Як же станеться це?» (Лк. 1:34). «Чадо! Що Ти зробив з нами? Ось батько Твій і Я, вболіваючи, шукали Тебе» ... Читати далі

Наступний запис

ЩО МИ МОЖЕМО ПРИНЕСТИ В ДАР ІСУСОВІ?

Поклоніння волхвів, Едвард Берн-Джонс «І ось зірка, яку бачили вони на сході, йшла перед ними, аж ... Читати далі