«Шостого ж місяця був посланий від Бога ангел Гавриїл у галилейське місто, яке називається Назарет, до Діви, зарученої з мужем на ім’я Йосиф, з дому Давидового; ім’я ж Діви – Марія. Ангел, увійшовши до Неї, сказав: радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах. Вона ж, побачивши його, стривожилася від слів його і міркувала, що б то значило це привітання. І сказав Їй ангел: не бійся, Маріє! Бо Ти знайшла благодать у Бога. І ось зачнеш в утробі і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде Великий і Сином Всевишнього наречеться, і дасть Йому Господь Бог престіл Давида, отця Його. І царюватиме у домі Якова повік, і царству Його не буде кінця. Марія ж сказала ангелу: як же станеться це, коли Я мужа не знаю? Ангел сказав Їй у відповідь: Дух Святий зійде на Тебе, і cила Всевишнього осінить Тебе. Тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим. Ось і Єлисавета, родичка Твоя, і вона зачала сина в старості своїй, і це вже шостий місяць їй, хоча називають її неплідною, бо не буває безсилим у Бога ніяке слово. Тоді Марія сказала: Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм. І відійшов від Неї ангел» (Лк. 1:26-38).
Як відомо, ця надзвичайна подія стала вирішальною для долі й історії світу. Ми її добре знаємо. А розважати над нею пропонуємо сьогодні ще й тому, що, крім величезного значення цієї унікальної події, вона також перегукується з нашим сьогоднішнім життям і освітлює нашу щоденну реальність.
Ми повернемося до цього діалогу і поглянемо, як Він може нас попровадити, зокрема допомогти нам перейти через випробування, які можуть нас спіткати. Не для того, щоб уявити себе архангелом Гавриїлом чи Дівою Марією! А тому, що в усьому пережитому під час Благовіщення закладена ціла педагогія, повчання, з якого ми можемо отримати велику користь.
Цей епізод характеризується послідовністю слів, які є ніби етапами на шляху віри і надії, що їх пройшла Марія, а ми можемо взяти з неї приклад.
Як і Марії голосом ангела, Господь починає казати кожному з нас: «Радуйся, Господь з тобою!» Ось фундаментальна істина, яка освітлює все наше життя: Господь є з нами, всюди і завжди. Це Еммануїл, про якого говорив пророк Ісая, «З нами Бог», який хоче тільки нашого щастя. Тоді ми зможемо, як Марія, «возрадуватися» цим великим благом, висловити свою радість від того, що ми спасенні й люблені, прославляючи Бога, оспівуючи Його так, як ми зазвичай робимо на початку нашої молитви.
Після цього Гавриїл сказав Марії: «Не бійся». Саме це каже нам Господь: позбудься страху, не бійся Мене. Перебувай у мирі, адже Я дав тобі благодать і перебуваю при тобі кожної миті, особливо коли тобі важко. Будь спокійний, нехай Моя присутність і Моє милосердя розрадять тебе.
Але в нас є свої запитання, і не завжди такі чисті, як у Діви Марії. Втім саме їх ми собі ставимо, і ставимо їх також Богові. «Як же воно станеться?» Коли надійде хвилина виходу з тунелю, і як це станеться? Це зцілення, це прощення, цей мир, як і коли, Господи? Наші запитання нормальні, обґрунтовані. Навіть наші сумніви. Бог їх приймає, не відкидає. Той Бог, Який дасть нам відповідь, найголовнішу відповідь.
«Дух Святий зійде на Тебе». Ми також, як і Марія, отримали обіцянку прийняти силу самого Бога. Ми не повинні розраховувати лише на власні людські засоби, дуже нетривкі й обмежені. Ми можемо закликати до Божої сили у найскладніших, найбільш болісних ситуаціях. Якщо ми віддамо своє життя у Його руки, Він зможе нам допомогти, дати нам пораду, укріпити нас.
«Бо не буває безсилим у Бога ніяке слово». Не лише Марія покликана до повноти віри: ми також повинні вірити, що Бог – господар неможливого, що Він насправді може все – звільнити нас від усіх прихованих труднощів, остерегти від найгірших кроків. Однак за однієї умови, про що Марія чудово навчає нас своєю останньою відповіддю Божому посланцю; відповіддю, яку ми можемо й повинні присвоїти: «Я – раба Господня. Нехай буде Мені за словом твоїм» Це постава смиренної любові, довірливого віддання себе Господньому задумові на наше життя: Господи, прийди мені на допомогу, спаси мене, звільни мене, веди мене; я хочу йти за Тобою, служити Тобі так, як Ти хочеш, де Ти хочеш, адже знаю і вірю, що в Тобі є благодать, світло, мир і радість. Наслідуючи Діву Марію, ту, яка Тобі сказала «так» і яка навчає мене, щоб і я, своєю чергою, сказав Тобі «так».
