– Тоді Петро, відповідаючи, сказав Йому: ось ми залишили все і пішли слідом за Тобою, що ж нам буде? (Мф. 19:27)
Єдине, що заважає Богу преобразити цей світ, зробити його кращим – це наша невіра, бо нам (принаймні, більшості), не дуже цікавить «воля Божа, блага, угодна і довершена» (Рим. 12:2). «Бо всі шукають свого, а не того, що угодно Ісусу Христу» (Флп. 2:21). Не виключенням були Христові учні: скільки дивовижних речей відбувалося навколо них, а вони думали тільки про своє – що ж нам буде? – Царство Боже буде, те місце, яке «не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).
Вірити в це, можливо й віримо, але хотілося б «помацати» це Царство руками, краєм ока побачити його. От чому Христос вивів трьох учнів «на високу гору одних, і преобразився перед ними: лице Його засяяло, як сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Лк. 17:1,2). Тим самим Він довів Свою божественну гідність, тим самим Він довів, що все сказане ним – правда, що варто довіряти Йому: «Коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому» (Ін. 10:38).
Чомусь у церковному середовищі прийняти завжди докоряти людям у маловір’ї, причому часто докори можна почути з вуст людей, які в житті поводяться так, ніби Христос помер, але зовсім не воскресав. Саме дивно, що Ісус не дуже сильно засуджував учнів у маловір’ї, хіба що в крайніх випадках (коли на них нападав приступ самовпевненості – див. Мк 9:19), а, навпаки, підбадьорював:
– Істинно говорю вам, що ви, які пішли за Мною, при відновленні світу, коли Син Людський сяде на престолі слави Своєї, сядете і ви на дванадцяти престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих (Мф. 19:28). – Апостоли, на відміну своїх сучасників, послідували за Христом, і саме це було поставлене їм у заслугу. Те саме стосується всіх людей, який обирають життєвим орієнтиром Господа нашого Ісуса Христа, і свого часу, вони так само, точніше їхній вибір, їхній приклад, стануть тим звинуваченням сучасникам, які Христу, Його словам, Його діям, Його святому прикладу не повірили.
Що не кажіть, а такий стан речей, ще й як надихає: «Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша» (1Ін. 4:5)
