– І ще кажу вам: легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти (Мф. 19:24).
Скільки припущень було зроблено стосовно цього виразу, скільки усіляких гіпотез отримало життя завдяки цьому вислову! Але поглянемо на цю ситуацію без алегорії, а прямо. От уявімо, Ісусу треба пояснити учням просту, начебто, істину: «Бо благодаттю ви спасені через віру, і це не від вас, це – Божий дар: не через діла, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2:8,9). – Це, взагалі, потім так Павло так сформулює, і здається, більш-менш зрозуміло. Ісус же скористався порівнянням, яке відповідало двом вимогам:
- Вражало, а тому легко запам’ятовувалося,
- було добре зрозумілим оточенню.
Тому і був взятий верблюд – як найбільша відома пересічним юдеям наземна тварина (хто з них слонів бачив?) і найменший поширений предмет – вушко голки (адже на той час не існувало мікроскопів).
– Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому в Царство Боже ввійти. – Учні так і зрозуміли – людині це не під силу: «Почувши це, ученики Його дуже здивувались і сказали: так хто ж може спастися? Ісус, поглянувши, сказав їм: людям це неможливо, Богові ж усе можливо» (Мф. 19:25,26).
І головне, цей вислів не загубився у віках, весь час привертаючи до себе увагу, думки багатьох людей з усіх куточків світу, де було проголошена Блага вість – Євангеліє – історія про те, як Господь любить нас. «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3:16,17). І заради цієї любові Він готовий здійснити усе можливе.
