Витоки: єврейські коріння і ґрунт – частина 3

Весняною порою подорожній, який йде з Іудеї в Галілею, з посушливої кам’янистої місцевості потрапляє в багатий квітучий край. Бурі фарби змінюються царством зелені. Всюди фрукти і овочі, рибалки закидають мережі в Галілейське море. А десь за округлими пагорбами лежить виблискуюче Середземне море. Рідне містечко Ісуса, Назарет, до того непримітне, що навіть не потрапило в список 63 галілейських міст, згаданих у Талмуді. Він примостився на схилі пагорба на висоті 400 метрів над рівнем моря. З вершини пагорба відкривається прекрасний вид на гору Карміл на заході і сніговий пік Хермон на півночі.

Галілея в наші дні

Це милий край з родючими землями, живописними пейзажами і м’яким кліматом. Ісус провів там щасливе дитинство. Польові квіти і дикі трави серед пшениці, смоковниці і виноградники на схилах пагорбів, збір урожаю – усі ці образи Він використає пізніше у Своїх притчах. Проте є те, про що Він не згадає.

Всього в семи кілометрах від Назарету розташувалося місто Сепфоріс, яке якраз в ту пору відбудовували наново. На будівництві працювали сусіди Ісуса, а може, і сам Йосиф. Роботи тривали довгі роки. Це було красиве напівгрецьке-напівримське місто з колонадами, форумом, палацом, термами, стадіоном і розкішними особняками з білого вапняку і різноколірного мармуру. У величезному театрі, розрахованому на чотири тисячі глядачів, грецькі лицедії влаштовували вистави для різнобарвного натовпу. За життя Ісуса Сепфоріс був столицею Галілеї, другим за значенням містом після Єрусалиму. Проте в Євангеліях це місто не згадується жодного разу. Христос не був і в Тиверіаді, зимовій Іродовій резиденції на березі Галілейського моря. Він обходив багаті і сильні міста.

За Ірода Великого Галілея процвітала, проте лише небагато людей користувалися плодами цих багатств. Безземельні селяни працювали на заможних землевласників (про це Ісус часто згадує в притчах). Хвороби, неврожайні роки розоряли багато сімейств. Ми знаємо, що Ісус ріс у бідності: Його батьки не могли принести в Храмі в жертву ягняти і замінили його парою голубів.

Галілея славилася колискою бунтівників. У 4 році до н.е. незадовго до народження Ісуса бунтівники захопили арсенал у Сепфорісі і озброїлися. Римські війська подавили заколот і спалили місто (саме тому його і відбудовували пізніше), дві тисячі євреїв-повстанців закінчили життя на хресті. Ще через десять років один бунтівник на ім’я Іуда підняв заколот, закликаючи своїх одноплемінників не платити податки римському імператору-язичнику. При ньому зародився рух зилотів, які не давали спокою римській владі наступні шістдесят років. Два Іудині сини були розіпнуті після Христа, а його третій син захопив фортецю Масада, присягнувшись захищати її, доки живий хоч один єврей. У результаті 960 оточених, серед яких були жінки і діти, вважали за краще накласти на себе руки, ніж здатися римлянам. Галілеяни любили свободу всім серцем.

Руїни фортеці Масада в наші дні

Незважаючи на багатства Галілеї і її політичну активність, вихідці з цієї провінції не користувалися особливою повагою. Галілея була найвіддаленішою від Єрусалиму провінцією і відставала в культурному відношенні. Її жителів вважали селюками, про них розповідали анекдоти. Івритом галілеяни говорили так грубо, що в синагогах інших областей їх не допускали до читання Тори. Арамейською мовою, яка в ту пору була розмовною в Палестині, вони говорили із сильним акцентом, який легко можна було розпізнати (Симон-Петро одного разу сам переконався в цьому). Слова з арамейської мови, які зустрічаються в Євангеліях, свідчать, що Ісус говорив нею, збуджуючи недовіру в деяких: «Хіба з Галилеї Христос прийде?» (Ін. 7:41) «Чи може щось добре бути з Назарета?» (Ін. 1:46).

Галілеян вважали нерозвиненими і в духовному плані. Один фарисей, провівши вісімнадцять безплідних років у цій провінції, скаржився: «Галілея, Галілея, ти ненавидиш Тору!». Коли Никодим спробував захистити Ісуса, фарисеї обірвали його: «Чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить» (Ін. 7:52). Навіть Ісусові брати казали Йому: «Вийди звідси та іди до Юдеї» (Ін. 7:3). Духовенству в Єрусалимі здавалося неймовірним, що Месія міг прийти з Галілеї.

Попередній запис

Витоки: єврейські коріння і ґрунт - частина 2

Неможливо перебільшити важливість слова «Месія» для віруючого юдея. Рукописи Мертвого моря, знайдені в 1947 році, підтвердили, що Кумранська община чекала ... Читати далі

Наступний запис

Витоки: єврейські коріння і ґрунт - частина 4

Читаючи Євангелія, я подумки переношуся в ті часи. Як би я поставився до завойовників? Тримався б чимдалі від неблагонадійних, як ... Читати далі