Вічний принцип
Іноді важко розібратися:
- Де упевненість у собі, а де гордість?
- Де здорове сприйняття самого себе, а де гордовитість?
- Де реальна самооцінка, а де зарозумілість?
В Алексіса де Токвіля, французького політолога-історика, є свій підхід до труднощів у розпізнаванні гордості та інших рис: «Французи не хочуть, щоб хтось їх перевершував. Англійці хочуть бути підлеглими. Француз дивиться на того, хто перевершує його, з побоюванням. Англієць при такій людині самовдоволено опускає очі. В обох випадках це гордість, але зрозуміла по-різному».
Хтось може дивитися на інших звисока і відмовлятися служити їм – і це гордість. Друга людина може служити людям, але все таки ставитись до них зі зневагою – і це гордість. У гордості ми можемо звеличувати себе, але і говорити про себе принизливо. Але точне одне: якщо це гордість, то це не від Бога.
Прочитайте наступні посилання і скажіть, що кожне з них привносить до вашого розуміння гордості.
- Івана 2:16
- Якова 4:13-16
- 2Хронік 32:24-26
- Псалом 74:1-6
- Марка 7:20-33
- 2Коринтян 5:11-13
- Повторення Закону 8:11-14
В Якова 4:7-10 і 1 Петра 5:5-7 міститься безліч принципів (не формул!) відносно Божої допомоги в перемозі над гордістю і того, як досягти упокорювання.
Роздумуючи про ці вірші і принципи, як впливає Дух Божий на ваше серце? Чи повинні ви дати якусь відповідь на Його спонукання і милість?
