«А плід духа: …радість». Галатів 5:22
Слово «радість» мало не зникло зі словникового запасу сучасних християн. Це зокрема тому, що ми плутаємо радість зі щастям й засуджуємо останнє як таке, що походить від добробуту, високого статусу чи багатства. Однак у такому разі ми віримо брехні, яку сатана намагається нав’язати світові.
Хіба ж апостол Яків писав: «Майте повну радість, коли вам щастить у житті»? Ні! Він писав так: «Майте… повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування» (Як. 1:2).
Радість не дорівнює щастю, хоч вони й можуть перетинатися. Щастя залежить від обставин; радість – лише від Бога. Щастя випаровується, коли з’являються страждання; радість залишається незмінною, а інколи навіть зростає.
Радість витікає з живих і жвавих стосунків з Богом. Вона ґрунтується на розумінні того, що цей світ тимчасовий, що одного дня ми постанемо перед Богом і будемо з Ним вічно. Хоч ми Його ще не бачимо, але віруємо в Нього й радіємо «невимовною й славною радістю» (1Пет. 1:8). Якщо ми підкоряємося Святому Духу, то радіємо незалежно від обставин.
