«Тому що життя є найбільшим даром, який ми отримали»
Таємниця феї
Одного похмурого дня в королівстві Мовчазному з’явився страшний величезний дракон. Він безжалісно руйнував цілі села та міста. Усі люди були дуже налякані. Ні вдень, ні вночі ніхто не виходив з дому.
Скликав тоді король своїх дорадників і сказав:
– Усі чоловіки нашого королівства мають вступити до війська.
Про цей наказ негайно повідомили всіх мешканців королівства. Тої ж миті чоловіки, покинувши свої сім’ї, розпочали службу у великому королівському війську.
Лиш один молодий селянин рішуче відмовився виконувати цей наказ. Він написав королеві ввічливого листа, в якому пояснив, що запрошення до королівського війська було для нього великою честю, але, на жаль, він змушений відмовитися. Король страшенно розлютився і наказав воякам схопити зухвалого селянина.
– Чому ти не хочеш воювати з драконом? – запитав його король.
– Ваша королівська величносте, я присягнув моїй добрій феї, яка живе в печері неподалік ріки, що ніколи не застосую зброю проти жодного живого сотворіння, – пояснив селянин.
Король, думаючи тільки про своє військо, наказав вивести селянина з палацу і вбити. Вояки виконали наказ.
Війна з драконом тривала довгі роки. Ніхто не міг знайти лютого звіра. Вояки втомилися, зневірилися і втратили запал до боротьби.
Минав час. Поміж генералами часто виникали гострі суперечки та дебати:
– Як нам закінчити цю війну?
– Так-так, розпочати війну було значно легше, ніж закінчити.
І тоді один генерал, в якого залишилася ще краплина мудрості, сказав:
– Панове, я собі пригадую, що колись молодий селянин розповідав нам про фею, яка живе в печері біля ріки. Може, вона порадить, як закінчити цю війну.
Усі погодилися на таку пропозицію й одразу ж вирушили на пошуки феї.
Коли наблизилися до печери, звідти вийшла прекрасна золотоволоса жінка в шовковій сукні, що переливалася всіма кольорами веселки.
Стали королівські радники та воєначальники просити фею, щоб вона відкрила таємницю миру.
– Але я вже про все розповіла одному юнакові. Повторювати не маю права, – сказала фея. – Підіть і запитайте в того чоловіка.
Розлючений генерал витягнув свій меч і замахнувся ним на короля:
– Фея говорить про того молодого селянина, якого ви наказали вбити, бо він не хотів брати до рук зброю Тепер ми вже ніколи не дізнаємося таємниці миру.
Король також витягнув меч і, суворо поглянувши на генерала, сказав:
– Ти дуже помиляєшся. Той хлопець відкрив нам таємницю, але ми її не зрозуміли. Через свою смерть він виявив таємницю життя.
Сказавши це, король кинув меч і в глибокій задумі поволі пішов до палацу.
Подумай
- Люди не мають ікол, кігтів, копит, отруйних колючок. Єдиною їхньою зброєю є доброта.
- Ми не покликані лютувати, висміювати когось або несправедливо критикувати.
- Маємо навчитися підставляти одне одному дружнє плече, підтримувати своїх ближніх, допомагати їм.
- Завжди і всюди стараймося бути будівничими миру, навіть тоді, коли це дорого коштує.
Я завжди буду шанувати кожне живе сотворіння.
