Отже, Господь Ісус Христос з царськими почестями увійшов в Єрусалим. Що далі мав робити Божий помазаник? – Ясна річ, йти до Божого храму. Це Ісус і зробив: «І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників» (Мф. 21:12,13). От, як здавалося для багатьох, настав момент для проголошення всенародного повстання, але Христос не зробив того, що вимагав від Нього натовп, Він очистив Храм від випадкових людей, повернувши його до первинної функції: служити місцем для зустріч людей з Богом, що, власне, незабаром і відбулося: «І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх» (Мф. 21:14).
Там, де присутній Бог, немає місцю болю та стражданням. І саме це буде на новому небі і землі, у житті прийдешнього віку: Господь «буде жити з ними; вони будуть Його народом, і Сам Бог з ними буде Богом їхнім. І витре Бог усяку сльозу з очей їхніх, і смерти не буде вже, ні плачу, ні крику, ні недуги вже не буде, бо колишнє минуло» (Одкр. 21:3,4). Але це буде згодом, а доки виявилося чимало людей, яких не влаштовував такий стан речей: «А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять?» (Мф. 21:15,16). Дивовижно: бути свідком численних чудес і одночасно обурюватися цьому, а все через те, що Творець цих чудес не є з твого кола! І замість того, щоб приєднатися до Нього, ці люди вирішили позбутись Його: «первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його» (Лк. 19:47).
А випадок із смоковницею, що стався наступного ранку, став Божою відповіддю на їх намагання: «Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла» (Мф. 21:18,19). Це так само є Божим попередженням для нас: якщо не будемо разом з Ним, Він з часом обов’язково знайде для нас заміну.
