Цей розділ дає відповідь на природне питання: Якщо я врятований благодаттю і тільки, чи має взагалі якесь значення те, як я живу? Якщо я буду на небесах не за своїми добрими справами, але по милості Божій, то навіщо мені взагалі намагатися бути хорошою людиною?
Чому б нам не залишитися в гріху і не дати можливість Божій благодаті показати свої можливості в повній силі?
Навіщо переставати обманювати і хитрувати, відмовлятися від лихослів’я, переставати пиячити по вихідних, якщо ми все одно спасаємося лише благодаттю Божою, а наша праведність – як забруднений одяг перед очима Божими?
Хороше питання!
Навіщо піклуватися про чистоту своїх вчинків? Навіщо жити за правилами? Навіщо думати про Десять заповідей, якщо справами закону не виправдається жодна плоть? Чому б не продовжувати жити в гріху, щоб множилася благодать?
Це серйозне питання.
Відповідь на нього дається в 6-му розділі послання до Римлян.
Вірш 4 – Віра в Христа робить нас з Ним єдиними, єдиними зі Святим. Коли Христос помер за нас, то ми, хто вірує в Нього, померли для гріха. Не можна вірити в те, що Христос звільнив вас від гріха і усіх його наслідків, не порвавши із самим гріхом. Якщо Хрест Христовий позбавив мене від гріха, то ці гріхи – у минулому. Я помер з Христом, а потім я воскрес з Ним, щоб ходити в оновленому житті. У силі нескінченного життя. Буде протиріччям зображувати віру в Христа і намагатися звільнитися від гріха, продовжуючи за нього триматися.
Вірш 6 – Наша стара гріховна натура була розп’ята з Христом. Коли Ісус помер, я помер разом з Ним. Його перемога була моєю перемогою. Як я можу розіп’ятися з Христом і продовжувати провадити колишній гріховний спосіб життя, який я вів до того, як я прийшов до Хреста?
Вірш 11 – Я повинен вважати себе мертвим для гріха і живим для Бога. Якщо хрест Христовий має якесь значення, то це передусім у тому, що гріх був переможений на хресті. У 7-му вірші сказано: «Хто вмер, той звільнивсь від гріха». У день, коли Ісус помер, здійснилося щось. Здійснилося те, що назавжди змінило моє життя. Я був розіп’ятий з Христом.
Вірш 16 – Ми тепер раби Бога, Який є Святість. Було б марно називати себе рабом Божим, залишаючись рабом гріха (вірш 22). Тепер ми вільні від гріха і служимо Богові. 6-й розділ підкреслює те, що має таке величезне значення для церкви Христової і для всякого, хто причетний до Христа.
Часто ми з болем помічаємо, що члени церкви не є прикладом для наслідування, як мають бути. Мені казали, що серед відроджених християн розлучення стало таким же частим, як і серед невіруючих. Мене просто вбивають ці брудні анекдоти, які розповідають християни, як вони замітають сміття під килим і які хитрощі вони використовують у бізнесі.
Ми так легко можемо себе підвести. «У нашому злому так багато доброго, а в нашому доброму так багато злого, що це просто зобов’язує нас побачити провину іншої людини». Так ми позбавляємо себе від неприємності!
Так ми боязко ховаємося від природного обов’язку християн дозволяти своєму світлу світити «перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі». Ніхто і ніколи не прийшов на небеса через свої добрі справи. Але також вірний вислів, що «по їхніх плодах ви пізнаєте їх». Ось Божа печатка на Його народі: «Нехай від неправди відступиться всякий, хто Господнє Ім’я називає» (2Тим. 2:19).
Багато років тому, коли я був молодий, церкви називали свої недільні уранішні богослужіння Богослужінням Святості. Вечірнє недільне богослужіння називалося Євангельські читання.
У неділю вранці ви напучували християн, щоб допомогти їм зберігати себе чистими від світу. На вечірньому служінні сповіщали Євангеліє благодаті Божої, роблячи заклик до покаяння, пропонуючи людям навернутися до Христа і набути миру з Богом.
Отже, у тих старомодних церквах у недільний ранок на богослужіннях Святості постійно звучали проповіді за 6-м розділом послання до Римлян.
Якщо чесно, то мені так бракує тих старомодних проповідей! Думаю, що самий час нагадати, що в розіпнутого Спасителя мають бути розіпнуті учні.
Без святості ніхто не побачить Господа.
Тож як повинні жити Християни, Християни, які врятовані благодаттю і тільки нею? Відповідь очевидна: «Віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности» (Рим. 6:13).
Ісус сказав: «Йди за Мною». Ті, хто йде за Ним, ходять шляхами праведності заради імені Його!
