Заповідь дев’ята
Потрібно просити в Бога постійно і без сумніву
Далі говорив мені пастир:
– Відкинь від себе сумніви й аніскільки не вагайся просити чого-небудь у Господа, кажучи собі: яким чином я можу просити в Господа і отримати, коли стільки згрішив перед Ним? Не думай про це, але від щирого серця звертайся до Господа і проси без сумніву, і пізнаєш велику Його благість, бо Він не зневажить тебе, але виконає прохання твоєї душі. Бо Бог – не як люди, які пам’ятають образи, Він не пам’ятає зла і милосердний до Свого творіння. Тому очисти своє серце від всіх суєтних діл віку цього і насамперед виконуй дані тобі від Бога повеління, і отримаєш всі блага, яких просиш, і всі прохання твої не будуть залишені, якщо проситимеш у Господа без сумніву. Ті, які сумніваються, зовсім нічого не отримають з того, про що просять. Сповнені віри всього просять з надією і отримують від Господа, бо просять без сумніву. Всяка людина, що вагається, з великим трудом спасеться, якщо тільки не покається. Тому очисти своє серце від сумніву, зодягнися у віру і, віруючи Господу, отримаєш все, про що просиш. Але якщо іноді, просячи про що-небудь Господа, довго не отримуєш, не сумнівайся, бо не одразу виконуються прохання твоєї душі.
Адже, можливо, для випробування або через твій гріх, якого не знаєш, пізніше отримаєш те, що просиш. Але ти не переставай висловлювати бажання своєї душі, і одержиш винагороду. Якщо ж засмутишся і перестанеш просити, то скаржся на себе, а не на Бога, що Він не дає тобі. Тому бачиш, які згубні і жахливі сумніви, і багатьох, навіть твердих у вірі, зовсім відкидають від віри. Бо сумніви – це діти диявола, і вони сильно замислюють зло на рабів Божих. Тому відкинь сумніви і здолай їх у всяких ділах, озброївшись сильною і могутньою вірою. Бо віра все обіцяє і все звершує, сумнів же ні в чому не довіряє собі, і тому не має успіху у своїх ділах. Тому бачиш, що віра сходить зверху від Бога і має велику силу. Сумнів же є земний дух, від диявола і не має сили. Тому служи вірі, що має силу, і віддаляйся від сумніву, який безсилий; і житимеш з Богом ти і всі люди, що чинять так само.
Заповідь десята
Про дух відчаю, який затьмарює душу і перешкоджає успіху молитви
І
– Віддаляй від себе всяку печаль, бо вона сестра сумніву і гніву.
– Яким чином, господарю, – здивувався я, – вона їхня сестра? Мені здається, печаль – це одне, інше – гнів, і інше – сумнів.
І він відповів:
– Нерозумний ти. Невже не розумієш, що печаль – найзліший зі всіх духів і найшкідливіший для рабів Божих? Вона губить людину, як ніщо інше, і виганяє з неї Святого Духа – і знову спасає.
– Господарю, не можу я збагнути значення цієї притчі і не розумію, яким чином печаль може погубити і знову спасти.
– Слухай, – сказав він, – і розумій. Хто ніколи не шукав істини і не досліджував Божество, але тільки увірував і потім вдався до різних язичницьких занять і інших діл цього світу, той не розуміє притч божественних, бо затьмарюється від таких діл, пошкоджується і огрубіває розум. Як хороші виноградні лози, залишені без догляду, придушуються і заглушуються різними бур’янами і тернями, так і люди, які тільки увірували і вдалися до діл цього світу, позбавляються сенсу свого життя і, думаючи про багатства, абсолютно нічого не розуміють, і їхній розум, зайнятий світською суєтою, глухий до Господа. Але ті, які живуть у страсі Божому, ревно досліджують істину і божественне і серцем звернені до Господа, вони легко сприймають і розуміють все, що говориться їм. Бо де перебуває Господь, там багато розуму. Тому пристань до Господа – і все збагнеш, і зрозумієш.
II
Послухай тепер, нерозумний, яким чином печаль виганяє Святого Духа і як знову спасає. Коли ти засумніваєшся через те, що не знайдеш успіху в якомусь ділі через свій сумнів, то печаль увійде у твоє серце, опечалить Святого Духа і вижене Його. І коли охоплюють людину гнів і сильне роздратування з якого-небудь приводу, то знову печаль входить у серце, вона печалиться за свій вчинок, розкаюється, що розгнівалась. Ця печаль є спасенною, бо викликає покаяння. Але і в тому, і в іншому випадку печаль зневажає Святого Духа. Печаль, зумовлена сумнівом або тим, що людині не вдалася її справа, – печаль неправедна. Печаль же від досади за поганий вчинок не є поганою печаллю, але і вона ображає Святого Духа. Тому віддаляй від себе печаль і не ображай Святого Духа, Який живе в тобі, щоб Він не нарік на тебе до Господа і не віддалився від тебе. Бо Дух Божий, що перебуває в цьому тілі, не терпить печалі. Тому ти зодягнися в радість, яка завжди має благодать перед Господом і угодна Йому, і втішайся нею. Всяка людина, яка радіє, чинить добро і думає про добро, зневажаючи печаль. А людина, яка перебуває в печалі, завжди зла, по-перше, тому, що ображає Святого Духа, Який даний людині радісній; і, по-друге, тому, що вона творить беззаконня, не навертаючись до Господа і не сповідаючись перед ним. Молитва людини, яка перебуває в печалі, ніколи не доходить до престолу Божого.
І я запитав його:
– Чому ж, господарю, молитва людини, яка перебуває в печалі, не підноситься до престолу Господнього?
– Тому, – відповів він, – що печаль перебуває в її серці. Печаль, змішана з молитвою, не допускає молитву чистою зійти до престолу Божого. Як вино, що змішане з оцтом, вже не має попередньої приємності, так і печаль, домішана до Святого Духа, не має тієї ж чистої молитви. Тому очищайся від злої печалі, і житимеш з Богом, і всі житимуть з Богом, якщо тільки відкинуть від себе печаль і зодягнуться в радість.
