У попередніх розділах ми розглянули безліч важливих тем. Ми задалися питаннями, чому Ісус учив нас про гріх, Біблію, прийдешнє, небеса та інше.
Я завжди намагаюся обговорити те, що люди бажають дізнатися. Гадаю, тема «Чому Ісус учив нас про людей» являє особливий інтерес.
Врешті-решт наш Господь сказав, що вузькі ворота і тісна дорога, і мало тих, хто знаходять їх. Широка дорога украй популярна. Але «є шляхи, які здаються людині прямими; але кінець їх – дорога до смерти».
Ісус попередив, що віра не в усіх. Якщо вірою вважається довіра Богу, Який довів, що заслуговує довіри, то це трагедія!
Це свідчить мені про те, що ті, кого ми вважаємо розумними людьми, не уміють ставити правильні запитання.
Зрозуміло, вірити має кожен. Віра приходить від слухання Слова Божого. А отже, люди, що не мають віри, нехтують Словом.
Ісус учив нас, що невіра – зовсім не розумна чесність. Скептики, які стверджують зворотне, далекі від правди. Невіра – це неуцтво. От і все. Ви не поставили правильних запитань.
Наш Господь розповів нам про жебрака, який потрапив у рай, і багача, який вирушив у пекло. Багач просив когось воскреснути і попередити його братів, щоб вони зійшли з дороги в пекло, але йому відповіли: «Якщо Мойсея і пророків не слухають, то хоч би хто і з мертвих воскрес, не повірять» (Лк. 16:31).
Отже, невірство відбувається не через відсутність доказів. Це просто ірраціональний і ненауковий вибір.
Мені подобається думати, що я можу зібрати усі свідчення, усі докази того, що Бог реальний, а Біблія істинна, що ми усі потребуємо Спасителя. Але маю зізнатися. Ми, проповідники, помиляємося, коли думаємо, що можемо змусити когось повірити, навіть коли наші аргументи бездоганні. Ми помиляємося.
Ісус сказав, що люди зовсім не такі чесні. Вірніше, люди шукають привід.
Він сказав: «Світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі; бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі» (Ін. 3:19-20).
Одного разу Ісус особисто зіткнувся з цим.
Він розповів про багача, поля якого так рясно вродили, що його комори виявилися занадто малими. Він вирішив знести ті комори і звести нові. Він не побажав ділитися своїми благословеннями з тими, хто мав потребу. У ту ніч у його двері постукала смерть, і Бог сказав: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?»
Дурень не бачить відмінності між душею і шлунком. Дурень накопичує багатства на землі, не піклуючись про небо. Дурень не готується до смерті, хоча знає, що помре.
Тому невірство в Бога – ознака дурості.
Це зовсім не результат ні чесності, ні розумної мужності.
Більше 30 років тому я поїхав у Росію разом з Лоуренсом Трефордом. Перш ніж прийняти християнську віру, Лоуренс був одним з найбільш розшукуваних злочинців у світі. Завдяки своєму минулому в нього була можливість проповідувати в десятках російських виправних колоніях. Лоуренс ділився своїм свідоцтвом із сотнями ув’язнених… а потім я проповідував.
Я пам’ятаю як зараз, ми були у величезній в’язниці. Лоуренс розповідав про себе і потім заявив, що злочинці – боягузи, які шукають простого способу уникнути відповідальності. І тоді величезний хлопець, лідер банди, піднявся зі свого місця і озлоблено відповів, що він не боїться нічого.
Але я скажу Вам правду. Для того, щоб поглянути в очі своїм гріхам, щоб бути абсолютно чесним з Богом, Вам знадобиться така мужність, якої не набереться і в сотні людей разом узятих. Для того, щоб сказати Богу усю правду, Вам знадобиться вища міра мужності.
У Римлян 1 роз. йдеться про те, що невдячність і нешанобливість є корінням невіри. Люди, які не хочуть зберігати знання про Бога, стають нешанобливими і невдячними. Як наслідок, їх безглузді серця стають темними. Вважаючи себе мудрецями, вони перетворюються на дурнів. Вони служать і поклоняються творінню, а не Творцеві.
Ось чому Ісус учив нас. Невіра не може бути ознакою великого розуму. Невіра вражає тих, хто добровільно закриває очі на правду.
Що Ісус говорив про невіруючих?
Світ повний таких… але нехай це Вас не бентежить. Ваш батько був алкоголіком і атеїстом? І ви – теж алкоголік і атеїст, бо ви любили свого батька? Чи може любов до батька виправдати вас у такому випадку?
Ісус говорив і про це: «Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене» (Мф. 10:37).
Чи говорив Вам хтось, що Ви повинні відмовитися від Христа, бо усі розумні люди стороняться церкви? Якщо так, отже, Ви пали жертвою диявольської брехні.
Істина така: «Початок мудрости – страх Господній».
Дозвольте мені поділитися, чому ще Ісус учив нас про невіру.
- Історія про Лазаря і багача говорить нам про те, якщо ми відокремлені від Бога тут, ми будемо відокремлені від Нього у вічності.
- Ми не будемо очищені вогнем, якщо не віримо в Його кров.
- Смерть не є фіналом, оскільки існують дві вічності: рай і пекло.
- Коли багатий юний правитель обрав служіння золоту (Луки 18:23), Ісус був дуже засмучений.
- І останнє, чому Він учив нас: хто живе заради задоволення або влади, схвалення або слави, ніколи не потрапить на небеса.
Отже
- Небеса реальні.
- Бог реальний.
- Біблія реальна.
- Спасіння реальне.
- А Ісус єдиний путь…
Він сказав: «Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене» (Ін. 14:6). Слава Богу… це істина…
Він сказав: «І того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть» (Ін. 6:37).
«Я вірю, що Ісус Христос Син Божий. Чудеса, які Він здійснив, довели Його авторитетність, завдяки чому я визнав розумним вірити в усе, що Він стверджує. Тому я вірю Його заяві про те, що Він є Сином Божим, нарівні з усіма іншими заявами. І я вірю, що немає іншого путі до спасіння, як тільки через Його жертву». Деніел Вебстер
