Розділ 14
Потрібно більше коритися Богу, ніж винуватцям збурення
Тому праведне і святе діло, браття, більше коритися Богу, ніж іти за тими, що в гордості і зарозумілості стали проводирями мерзенної заздрості. Бо не малій шкоді, а, навпаки, будемо піддані великій небезпеці, якщо необачно віддамо себе на волю тих людей, що підбурюють нас до розбрату і заколотів, щоб відвести нас від чесноти. Будемо поблажливі один до одного, як милосердний і благий Той, Хто сотворив нас, тому що написано: «Праведні будуть жити на землі, і непорочні будуть перебувати на ній; а беззаконні будуть знищені з землі» (Прит. 2:21,22). І знову говорить Писання: «Я бачив беззаконника, як він пишався і підносився, наче кедри ливанські. Але минув він, не стало його, шукаю його і не знаходжу. Пильнуй непорочність, дивись на праведного, бо майбутнє таких людей – мир» (Пс. 36:35-37).
Розділ 15
Продовження
Тому приєднаймося до тих, що із благочестям зберігають мир, а не до тих, що з лицемірством бажають миру, тому що сказано десь: «Цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене» (Іс. 29:13; Мк. 7:6; Мф. 15:8). І в іншому місці: «Устами благословляють, а в серці проклинають» (Пс. 61:5). І ще сказано: «Вони ніби любили Його устами своїми і язиком своїм корилися Йому, але серце їх не було праведне перед Ним, і завіту Його вони не виконували» (Пс. 77:36,37). Нехай будуть німі уста улесливі (Пс. 30:19), і нехай знищить Господь уста улесливих і язик велемовний, тих, які говорять: «Язиком нашим переможемо, уста наші з нами, хто нам є Господь?” “Ради страждання вбогих і зітхання бідних нині воскресну, – говорить Господь, – стану спасінням людей і відкриюся в ньому.» (Пс. 11:4-6).
Розділ 16
Христос – приклад смирення
Бо Христос належить смиренним, а не тим, що підносяться над Його стадом. Жезл величі Божої, Господь наш Ісус Христос, не прийшов у блиску величі та зверхності, хоча і міг, але смиренно, як сказав про Нього Святий Дух. Тому що говорить Він: «Господи! хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе» (Іс. 53:1 і наст.). І знову Він же говорить: «А я черв, а не людина, приниження в людей і зневага в народів. Всі, хто дивиться на мене, насміхаються з мене, зневажають устами, киваючи головою: “Він надіявся на Бога, нехай же спасе його, нехай визволить його, коли він угодний Йому”» (Пс. 21:7-9; Євр. 11:37). Бачите, улюблені, який даний нам зразок: тому якщо Господь так смирив Себе, то що повинні робити ми, які через Нього прийшли під ярмо благодаті Його?
