Лазар був у гробі чотири дні. Минули похорони. Сестри Марія і Марфа знали, що якби Ісус був там, їх брат не помер би. Вони знали, що Ісус міг би там бути. Це і було головною причиною їх занепокоєння і скорботи. Вони не лише втратили брата, але, здавалося, що і Ісусу не було до них діла. Подібна ситуація є сильним випробуванням нашої віри.
У 11-му розділі Євангелія від Іоанна розказана захоплююча історія. Засмучена Марфа зустрічає Ісуса на околиці міста, каже йому про своє замішання і чує таку відповідь: «Воскресне брат твій».
Марфа усе розуміла. Вона сказала: «Знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день». Марфа вірила в існування Небес. Вона знала, що смерть не має перемоги. Вона вірила, що останнє слово залишається за Богом і що останнє слово – це слово благословення для тих, хто вірить у Нього.
Легко вірити, що одного разу в майбутньому Бог підведе підсумок і обітре наші сльози. Але зовсім інше вірити в те, що Він робить це зараз, і це вирішує усі наші життєві проблеми.
Віра Марфи схожа на віру багатьох з нас. Ми віримо, що колись усе буде добре. Їй просто було важко повірити, що Ісус може вже зараз відповісти на її нужду.
Ісус сказав їй: «Я є воскресіння і життя». Тут і зараз… сьогодні… серед усіх цих обставин… Я дам відповідь…
Ви знаєте, що сталося того дня, як Лазар завдяки слову Ісуса воскрес з мертвих. Здійснилося неможливе. Тіло припинило розкладатися. Холод смерті поступився місцем життю. Божественна сила зцілила смертельну хворобу Лазаря, змусила заробити органи, що омертвіли, і повернула його назад до сім’ї, товариства, праці.
Це диво, здійснене Христом, більше за усі інші підтвердило те, що Він є Творцем, Подателем Життя, Боголюдиною, Господом, Який прийшов з небес.
Давайте поміркуємо про слова, сказані Ісусом Марфі: «Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік».
Всякий вірний приймає першу половину цього вірша: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе».
Віра у воскресіння, у життя вічне є основою нашої віри. Уся Біблія говорить про те, що смерть стане початком життя в час, визначений Богом. Тоді порослі мохом могили пілігримів відкриються…
Але саме останні слова цього вірша, сказаного Ісусом, струшують нас: «Кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік».
Про що тут йдеться? Хіба вірні не помирають?
Звісно, помирають, негайно відповім я.
Кладовища всього світу свідчать на користь цього факту. Покоління за поколінням людство крокує в могилу, незважаючи на чудодійні ліки, наукові досягнення медицини, комп’ютерну діагностику захворювань, пересадку серця і омолоджувальні засоби. Смерть приходить до нас так само неминуче, як і час жнив на поля.
Біблія каже: «Людям визначено один раз умерти» (Євр. 9:27).
Що ж тоді мав на увазі Ісус, кажучи: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе»?
Можлива тільки одна відповідь на це. Ісус сповістив Марфі прекрасну істину. Вона така: чим би смерть не була для невіруючих, для вірних вона не така.
Християни не помирають… Так сказав Ісус.
Можливо, буде труна, похорони, могила, скорботні родичі, але християни не помирають.
Помирає тіло. Перестає битися серце. Але вони продовжують жити в Божій любові.
Про це мені говорить Ісус. Моя сестра Елма не лежить на Грінвудському кладовищі, там поховане лише її тіло. Вона не мертва, не спить, вона лише пробудилася від марень цього світу.
Кому ж ми повіримо? Ісусу або словам некролога?
«Кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік».
Коли Дуайт Л. Моуді, великий євангеліст 19-го століття, лежав на смертному одрі, він сказав: «Земля відступає, відкривається небо, це день моєї коронації».
У нас неправильне уявлення про смерть тіла. Це не кінець усього. Це лише початок. День смерті – це лише перший крок. «Це визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще» (див. Флп. 1:23).
Ось що каже Біблія: «Коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний» (2Кор. 5:1).
Сон душі – це єресь. Те, що християни помирають у той момент, коли помирає їх тіло, це лише диявольська брехня.
Дійсно, коли Христос прийде знову, то тлінне вдягнеться в нетління. Але це стосується тільки тіла.
Коли помирає тіло, душа продовжує жити!
Розбійник, що покаявся в день Христової смерті, перебуває в раю з нашим Господом ось вже 2000 років. Одного разу саддукеї спокушали Ісуса, запитуючи Його про жінку, в якої було сім чоловіків. «Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою?» (Мф. 22:28)
Його відповідь записана в Євангелії від Матфея в 22-му розділі. Пояснюючи їм суть вічності, Ісус дає вражаюче одкровення: «Бог є Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих».
Авраам живий зараз. Мати, що молилася за вас, зараз жива.
Свідоцтво про смерть, могильний надгробок стосуються лише тіла, і тільки тіла.
Християни не помирають. Ви хочете жити вічно?
«Кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік».
Я вірю словам Христовим.
