Одного разу я їхав у церкву на недільне богослужіння громадським транспортом. На одній із зупинок в автобус зайшли два п’яні бомжі, торохтячи пляшками в пакетах. Незважаючи на щільність пасажирів, навколо них миттєво утворився вільний простір, яким ніхто не хотів скористатися. Я мимоволі порівняв себе з ними. Відкинуті суспільством, не пам’ятаючи тверезе життя і давно забувши запах мила, їхали незрозуміло куди, керовані одним бажанням – випити.
Інша справа я. Чудово виглядаю і пахну (дякуючи чоловічому «Coco Chanel»), їду в церкву проповідувати, а не збирати десь пляшки… і тут я спохопився. Стоп, до чого тут я? «Коли б не Господь був з нами…», коли б не Ісус – був би я зараз третім у цій компанії жертв алкоголю, так само бездумно і безцільно (не можна ж пошук випивки вважати метою) животів…
Озирнися, коли б не Господь, де б ти зараз був? Що чекало б тебе у вічності?
