Марія Чеконе, відоміша як Мадонна (нехай простить її Господь), не бажає своїй дочці розпусного життя, як було в неї самої! От такими визнаннями розбиваються усі аргументи прибічників «вільного життя», «вільної любові» та інших «свобод».
***
«Отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже – Богові» (Мф. 22:21). Сам вираз дуже чіткий і зрозумілий, от тільки не зовсім (не всім) зрозуміло, де ж все-таки кесареве, а де – Боже?
***
«І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш?» (Мф. 7:3). Якщо в деяких повиймати з очей такі ось колоди, то з них можна було б зробити довго-предовгу огорожу…
***
Христос мав повне право викривати фарисеїв, бо Сам не був ні фарисеєм, ні лицеміром, взагалі не грішником. ЄДИНИМ не грішником. Наші ж «викриття» мають дзеркальне відображення і часто стосуються самого викривача.
***
За наявності Божої охорони ми не впадемо до ями, виритої для нас «доброзичливцями». А якщо все ж потрапляємо до ями, то вириту нами ж. Бо в таких випадках Божий захист знімається.
***
Дозвіл від змія або Божа заборона; земля, що родить терня й осот, або небесний Єрусалим; Єгипетське м’ясо або манна небесна; пустеля або земля обітована; Варавва або Христос. Вражає не лише те, що Христу і спасінню протиставляється Іуда і пекло (це вже саме по собі вражає своєю несумірністю), але і те, що більшість (швидше за все) вибирають не Христа.
***
«Усіх не обігрієш, не нагодуєш…», – говорять деякі на повний шлунок, зручно влаштувавшись у кріслі.
Але усіх і не треба… обігрій і нагодуй хоч би одного…
***
Христос, Який говорив про віру, здатну переставляти гори і кидати їх у море (Мк. 11:23), не вказував цим напрям практичному застосуванню віри, але показував її силу. Ніхто з людей віри не переставляв гори і пагорби з місця на місце, оскільки це не має сенсу, на відміну, наприклад, від зцілення. Хоча докладання сили віра може мати і стосовно гір, якщо під ними розуміти гори гріха. Їх варто втопити в морській безодні. Намагаючись саме їх переставити чимдалі і надриваючись при цьому, християнин і відчуває брак віри. Впливаючи на світ духовний, а не фізичний.
***
Ми учимо, проповідуємо, пишемо, проголошуємо на кожному кроці про непорушність Божих законів, про те, що той, хто порушив їх, незмінно отримає покарання: «Що посіє людина, те й пожне» (Гал. 6:7). Але всупереч тому усьому десь глибоко в душі сподіваємося, хочемо вірити, що саме нам саме зараз Бог зробить виключення…
***
Сирота, що не бачив своїх батьків і нічого про них не знає (був залишений у пологовому будинку), не сумнівається в їх наявності. Інакше як би він з’явився на світ? Але коли мова заходить про походження людства, то деяким здається, що Отець тут ні до чого…
***
«Твої сусіди помруть від заздрості…» – така приписка була на плакаті, що рекламував не пам’ятаю вже що, але саме вона запала в мою пам’ять. Це ж треба – така гра на почуттях, таке знання людської природи, начебто жарт, який проте має серйозну підоснову і апеляцію не до кращої частини в людині.
***
Люцифер (денниця, світосяйний), сатана (супротивник), диявол (наклепник), древній змій, дракон, веліар, шайтан, злий дух, лукавий, князь світу цього, Мефістофель, Воланд, Вельзевул (повелитель мух), князь демонів, бісів та іншої нечистої сили. Досить багато в цієї особи імен і звань, але ця кількість не прямо пропорціональна якості…
