Взагалі вражаюча (а може, і ні) здатність людей приходити до протилежних висновків і думок з одного і того ж питання. Давати абсолютно різну оцінку події або людині, маючи – з обох боків – для цього серйозні причини і аргументи (здавалося б). А деякі наполягатимуть на своєму, навіть якщо весь світ говоритиме протилежне, маючи як найсильніший аргумент… приклад Коперніка
Дивні метаморфози свідомості пережила Німеччина в двадцятому столітті у своїй оцінці особи Адольфа Гітлера. Спочатку цього єфрейтора ніхто серйозно не сприймав, але настав час і фюрер став ідолом нації, майже уся країна за його наказом кинулася підкорювати арійській расі весь світ. Пізніше, коли імперський чад випарувався, уся нація від обожнювання хитнулася в бік реальної оцінки. Гітлер виявився диктатором, біснуватим, окультистом. І завжди знаходилися серйозні аргументи для першої, і другої, і третьої оцінки.
Подібне було і зі Сталіним. Але звідки сьогодні беруться прихильники в цих кровопивців? Один православний священик у Росії готовий розглядати питання канонізації Сталіна. Інші вже канонізували Івана Грізного. Ще один оригінал оголосив Чингісхана неісторичною особою. Інша група, якій не дають спокійно жити люди на ім’я Аврам і Сара, стверджує, що Холокост це міф, придуманий євреями. Один свідок Єгови доводив мені, що Ісус не Бог, і увесь час тикав пальцем у вірш Біблії, що прямо проголошував… Божественність Христа («Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові» – Флп. 2:6).
Дивно: один і той же вчинок одним здається геройством, другим – підлістю. Дивно, поки не вникнемо в ситуацію. Виявиться, ті, хто схвалював вчинок, захоплюються тим, хто здійснив його. Друга сторона складається, навпаки, з ворогів і недоброзичливців, тому оцінка відповідна. Плюс багато інших факторів і причин. Чи судить хтось взагалі об’єктивно в цій ситуації? Абсолютну об’єктивність має тільки сам Абсолют. У людському випадку наблизитися до об’єктивної оцінки може тільки людина з боку, неупереджена і незацікавлена, або людина, здатна переступити через особисті стосунки і прихильності, керуючись принципом: «Платон мені друг, але істина дорожча». Чи, перефразовуючи цей вираз: «Платон мені ворог, але істина дорожча».
Зазвичай добрі риси (а вони є в кожного) випинають у того, кому симпатизують, а вороги виявляються взагалі згустком і осереддям світового зла (і куди подіти емоції при процесі оцінювання?). Секрет тієї чи іншої оцінки криється в самій особі того, хто оцінює. За цією оцінкою можна оцінювати його самого.
Для правильного визначення потрібен обсяг знань, що дозволяє зробити таке визначення, із застосуванням методів дедукції (логічний перехід від однієї істини до другої) і індукції (перехід від достовірного знання до вірогідного). Плюс бажання знайти істину, якою б вона не була. «Бажана» істина має звичку йти у відрив і намагатися затулити собою горизонт. Щоб їй не піддатися, потрібні залізні нерви.
Іноді бажане співпадає з дійсним, але в протилежних випадках людина опиняється в полоні хиби і безглуздості. У таких людей самовпевненість і самодостатність відмітає міркування і думки інших людей, а категоричність власного розсуду є фіналом розумового процесу. Для них немислимо поставити під сумнів власну правду.
