Певно, вам не один раз доводилося стикатися з виразом, на кшталт: «Я вірю в Бога в душі» або ж «Я вірю в Бога, молюсь, але в церкву не ходжу…». І можна впевнено стверджувати, що аргументи (між іншим, цілком біблійні), що такої «віри» не те, щоб не достатньо, це взагалі ніяка і не віра, що «й біси вірують і тремтять» (Як. 2:19), але попри те, залишаються бісами, не змінили думки таких «віруючих», що особисто їм варто було б поглиблювати свої взаємини з Богом. Що віра – це аж ніяк не визнання факту існування Бога Живого, а віра – це ходіння з Ним, віра – це стосунки, в основі яких лежить любов.
І от тут ми підійшли до головного: замало в Бога вірити, Бога треба любити. І саме про це йдеться в найголовнішій Божій заповіді: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю» (Мф. 22:37). Тут ми опустимо любов до ближнього як до самого себе, бо цієї «лазівкою» часто користуються такі «віруючі», щоб уникнути неприємної для них теми віри в Бога. А неприємна вона для них тим, що Бога вони якраз не люблять. Адже навіть для них зрозуміло, що коли когось любиш, то намагаєшся з ним по максимуму проводити час, а не обмежуватися розлогими розмовами про те, що краще любити на відстані, утішаючись лише зрідка думками про улюбленого. Ясна річ, що це ніяка не любов, а лише жалюгідне вдавання цього прекрасного, божественного почуття.
І якщо вже зайшла мова про таких вдаваних «віруючих» (а їх інакше ніяк не назвеш), то варто розбити ще один аргумент, яким вони так полюбляють прикриватися: «брак часу». Тобто брак часу для щоденної молитви (а ні випадку, коли дійсно «припече»), вивчення Біблії, відвідування богослужінь, вже не кажучи місіонерського чи волонтерського служіння (про таке більшість з цих «віруючих» гадки не мають). А розвіємо це наступним текстом: «Наверніть серце ваше на путі ваші. Ви сієте багато, а збираєте мало; їсте, але не у ситість; п’єте, але не напиваєтеся; одягаєтеся, а не зігріваєтеся; той, хто заробляє платню, заробляє для дірявого гаманця. Так говорить Господь Саваоф: наверніть серце ваше на путі ваші» (Агг. 1:5-7), і тоді побачите, як може піклуватися про вас Бог.
Те ж саме буде з часом: приділіть Богу щоденно певний час, ставте Його на перше місце у власному житті, і незабаром у вашому житті стануться дивовижні зміни: з’явиться і час, а в душі нарешті запанують мир і спокій (див. Мф. 11:28-30), і найголовніше, зрозумієте, що в Бога замало вірити, Бога слід любити, адже Він незмірно любить нас: «Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками» (Рим. 5:8). Щира любов – це те єдине, чим ми можемо віддячити Йому.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Ніяка не віра