Учні з подивом слухали розповідь Марії. Того ж вечора більшість із них зібралися в горішній кімнаті будинку. Двері були замкнені: учні боялися, що по них також можуть прийти солдати. Раптом у кімнаті з’явився Ісус.
«Мир вам», – промовив Він. Ісус показав їм рани від цвяхів на руках і ногах і місце, де римський солдат пробив списом Його бік. Учні не тямилися від щастя, знову побачивши Ісуса. Він розповів їм про те, що вони мали робити після Його відходу до Отця.
А от Хома все пропустив.
«Це неможливо, – сказав Хома, коли йому розповіли про прихід Ісуса. – Я повірю лише тоді, коли побачу Його на власні очі».
Приблизно через тиждень, як і раніше, двері були замкнені, але на цей раз зібралися всі учні. Знову з’явився Ісус і став серед них.
«Отже, Хомо, ти не віриш своїм друзям. Ось, поклади свої пальці в сліди від цвяхів на Моїх руках. Доторкнись до шраму на Моєму боці».
«Це зайве: я і так бачу. Ти – мій Господь і Бог!»
Ісус подивився на Хому.
«Ти віриш, бо бачиш Мене? Багато інших повірять не бачачи й одержать благословення».
Тоді Ісус знову залишив їх.
