Минали дні, й учні повернулися до свого поселення на березі озера в Галилеї. Якось увечері Петро сидів з іншими учнями.
«Візьму човен, хочу порибалити. Хто зі мною?»
Вони сіли в човен і всю ніч рибалили, але не впіймали жодної рибини. Уже збиралися покинути марні спроби й повертатися додому, як із берега хтось озвався:
«Закиньте невода з іншого боку човна»
Учні були втомлені й уже не сподівалися щось упіймати, однак послухалися. Коли почали тягнути, то не повірили власним очам: невід був повен риби! Тоді Іван, прикривши долонею очі від сонця, вигукнув: «Петре! Глянь, це ж Ісус!»
Не роздумуючи, Петро стрибнув у воду й поплив до берега, залишивши інших витягати рибу.
Ісус запросив учнів поснідати з Ним. На невеликому багатті Він уже приготував рибу та мав трохи хліба. Під час розмови Ісус доручив Петрові піклуватися про інших. Через кілька днів, відходячи до Свого Небесного Отця, Ісус повелів учням залишатися в Єрусалимі й чекати на прихід Святого Духа. Саме Святий Дух мав дати їм силу проповідувати Ісусове вчення. Коли на учнів зійшов Святий Дух, вони перестали боятися. Вони почали виходити на вулиці і розповідати добру новину про Ісуса всім людям.
