Ясна річ, що одним коротеньким дописом не можна навіть у малій мірі охопити тему несправедливості у світі, і відповідно пошуку справедливості. Хоча ні, апостолу-євангелісту Іоанну Богослову це вдалося: «Весь світ лежить у злі» (1Ін. 5:19), – втім, більшість цього світу з цим твердженням категорично не згодна, намагаючись виправити все на краще, лише множачи несправедливість… Але з цим світ теж не згоден, тим самим підтверджуючи біблійний принцип. Але все таки про пошук справедливості треба говорити, писати, аргументувати, бо в іншому випадку світ не дасть людям жодної гідної і дієвої альтернативи. Лише вкрай сумнівні.
Отже, ми з’ясували, що є два фундаментальні шляхи пошуку справедливості: у Бога чи в людей. Чому фундаментальні? – Бо варіантів пошуків справедливості в людей насправді може бути величезна кількість: від пошуку справедливості своїми силами до залучення до цього процесу великої кількості людей і організацій, зокрема міжнародних. Втім, кількість ще не означає якість, чому часто люди вдаються до самосуду. І є шлях пошуку справедливості в Бога, в якому попри дієвість є один вкрай серйозний нюанс: якщо ми вимагатимемо в Бога справедливості стосовно наших (чи чужих) кривдників, то маємо очікувати такого ставлення з Його боку власне до себе: а ми безсумнівно теж принесли іншим людям чимало шкоди, і відшкодування цієї шкоди Господь має повне право вимагати від нас. Навіть у тому випадку, якщо ми про ту шкоду забули чи навіть гадки не маємо: «Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом» (Як. 2:13).
А вимагання справедливості в певній мірі, звісно з деякими обмовками, є протилежністю милості, і в такому разі не варто розраховувати на Боже милосердя, коли ми стоїмо на шляху саме вимагання справедливості. Вимагання, а не пошуку, бо це насправді дуже різні речі, от лише багато людей у пошуку справедливості часто переходять межу, що розділяє пошук від вимагання, і отримують у підсумку не зовсім бажані для себе результати. Але це вже тема наступної розмови.
