Культуру можна визначити як «спосіб нашого мислення і поведінки». Церковна культура – дуже могутня сила. Церква може мати або культуру вірності, або культуру невірності. Відвідуючи різноманітні церкви, я помітив, що в них переважає або атмосфера вірності, або зради.
Колись я був у Південній Африці, де служив у церквах. Там я мав спілкування з деякими молодшими пасторами і лідерами. У розмовах усі вони виявляли повагу і невдавану любов до старшого пастора. Від жодного з них я не чув саркастичних зауважень. Було очевидно, що вони щиро люблять і шанують свого пастора.
Я пригадую також й іншу церкву, яку я відвідав, і контраст був очевидний. Тут помічники пастора не вагалися саркастично обговорювати свого старшого пастора позаочі. Здавалось, вихваляючи з різних боків мою церкву, вони хотіли заслужити мою симпатію, при цьому малюючи непривабливу картину своєї церкви.
Один з цих пасторів сказав: «О, мені подобається будівля вашої церкви. Вона проста і зручна».
Він продовжував: «Ви ж знаєте нашого “хлопчину” (він мав на увазі головного пастора)? От ми вже багато років працюємо над будівництвом нашої церкви, це коштує чимало грошей, але робота не просувається».
Я був здивований! Такими словами цей служитель висміював свого пастора та його пастирське керівництво переді мною, сторонньою людиною.
Також пригадую ще один випадок. Я проводив шлюбну церемонію на весіллі одного з членів нашої церкви. Наречена була з моєї церкви, а наречений був з тієї церкви, про яку я розповідав. Я попросив молодшого пастора провести шлюбну церемонію, щоб я міг проповідувати.
Після служіння той самий пастор (з церкви нареченого) підійшов до мене і сказав: «Я дуже радий з вами познайомитися. Мені подобається манера вашого служіння».
Він додав: «Я радий зустріти єпископа, який дозволяє молодшому пастору брати участь у церемонії. Знаєте, у нас все інакше. Наш хлопчина – єпископ – не доручив би комусь іншому якусь значну роль». Я мовчки слухав, але подумав: «Цей чоловік гадає, що хвалить мене, тоді як говорить цинічні зауваження про свого єпископа».
Я сказав про себе: «Він перетворюється на бунтаря». І, без усілякого сумніву, роком пізніше цей пастор виступив проти свого єпископа.
Це культура невірності. Культуру можна визначити як «спосіб мислення і поведінки». Церковна культура – це набір звичок та цінностей, яким навчені члени церкви.
Культура церкви – це дуже могутня сила. Можливо, ви цього не усвідомлюєте, але так і є. Потрібно розвивати правильну культуру відданості, вірності й лояльності. Навіть у світі бізнесу культура кожної компанії визначає, наскільки вона є успішною.
У нашій церкві ми поступово розвивали так звану культуру вірності. Для нас неприйнятно висловлюватись негативно про будь-якого служителя. Особисто я не роблю жодних саркастичних зауважень про своїх друзів і пасторів позаочі. Якщо мені є що сказати, я говорю це їм.
П’ять ключів, як розвинути культуру вірності
1 Перший ключ – північний вітер.
«Вітер північний проганяє дощ, а сердите обличчя – таємний язик». Приповісті 25:23 (переклад з англ. KJV)
Перший ключ, який допоможе розвинути культуру вірності, може виявитися несподіванкою для багатьох людей. Я називаю його ключем північного вітру. Біблія каже, що північний вітер проганяє дощ. Сильний вітер проганяє могутню зливу з ураганом. Так само, лихі таємні язики можна знешкодити певним виразом обличчя.
Ваше обличчя – північний вітер
Виразом свого обличчя дайте зрозуміти співбесіднику, що вам не цікава тема розмови. У Біблії написано, що таке неприязне ставлення здатне зупинити прояви бунту та непокори. Невірні люди поступово зрозуміють, що їм тут не місце.
Якось одна дівчина прийшла на консультацію до одного з моїх молодших пасторів. Вона сказала йому: «З вами так легко говорити!», але помилилася, думаючи, що робить йому комплімент.
Вона продовжувала: «Якби не ви, я б залишила цю церкву».
Мій помічник потім сказав мені: «У відповідь на її слова я скривив обличчя». (Іншими словами, ця жінка сказала, що я був не достатньо хорошим пастором. І єдине, що її утримує в церкві, – це мій помічник).
Проте, своїм виразом обличчя мій помічник зупинив подальше обговорення і будь-які зрадливі вислови. Цей пастор міг би подумати, що він дуже помазаний, і тому дівчина сказала йому такі слова. Але це було б помилкою.
Пастори-помічники не повинні обманюватись і впадати в спокусу невірності. Диявол часто використовує звичайних людей для спокушання. Жінки Ізраїлю співали: «Саул повбивав тисячі, а Давид – десятки тисяч». Це була неправда. Давид вбив Голіафа, а не десятки тисяч филистимлян. Не будьте зведені в оману пустими словами з уст немовлят у Христі.
Дружелюбний пастор-помічник
Часто пастор-помічник здається більш дружелюбним, ніж старший пастор. Це тому, що в старшого пастора є певні обов’язки, які стосуються всієї церкви в цілому. А пастору-помічнику доручено вирішувати менш значні церковні питання. Тому здається, що з пастором-помічником легше зустрітися і спілкуватися.
Деякі пастори-помічники обманюються, гадаючи, що члени церкви віддають їм перевагу перед старшим служителем. Вірний помічник повинен навчитися зупиняти будь-які плітки або критику, висловлені в бік старшого пастора.
Її обличчя налякало мене
Якось, багато років тому, я відвідав зібрання церковної групи, до якої належав. Наприкінці служіння пастор вирішив зібрати пожертви вдруге. Коли він про це оголосив, я одразу ж повернувся до жінки, що сиділа поруч, і буркнув: «Навіщо він знову збирає пожертви? У цьому немає потреби». Вона нічого не сказала, але подивилася на мене так, що я ніколи не забуду її погляд. Я відчув докори сумління і зрозумів, що зробив щось неправильне. Я почувався дуже погано через те, що висловив незадоволення, хоча пастор про це не знав.
«…а сердите обличчя – таємний язик». Приповісті 25:23 (переклад з англ. KJV)
2 Другий ключ – постійне обрізування.
Щоб розвинути культуру вірності, потрібно постійно відсікати будь-які прояви невірності, що проникають у наше середовище. Я вважаю, що людині не слід залишатися в церкві, якщо вона цього не бажає. Я переконався, що коли хтось виказує бажання піти, найкраще для такої людини не затримуватися, а залишити церкву негайно, бо серцем вона вже не з церквою.
Одразу позбавляйтеся невірних людей
На власному гіркому досвіді я навчився цьому принципу, коли умовляв бунтівного пастора залишитися, після того як він виказав своє бажання піти. Ті кілька місяців, що він залишався в церкві, не варті тих неприємностей, які вони принесли. Тепер я притримуюсь інших правил. Якщо хтось виказав бажання піти, то повинен піти негайно. Навіть якщо ця людина передумала – вже пізно. Причина проста:
«… мала розчина все тісто заквашує». 1Кор. 5:6
Один незгодний працівник псує інших своїм невдоволенням. Після того, як Юда відійшов від служіння Ісуса, Ісус сказав йому: «… Що ти робиш, роби швидше…» Івана 13:27
Один пастор великої церкви розповів, скільки неприємностей він зазнав через те, що утримував одного з пасторів, який не хотів залишатися. Люди, що не хочуть залишатися з вами, повинні піти; і чим швидше, тим краще. Ось так просто.
Деякі пастори настільки м’які за характером, що вони не відсікають прояви бунту публічно. Я пам’ятаю свідчення одного пастора, що закінчив біблійну школу в церкві, в якій панувала культура невірності.
Він розповідав: «Було очевидно, що декан і лектори цієї біблійної школи мають мало поваги до власної церкви. Вони не могли сказати нічого позитивного про свою церкву».
А потім цей пастор сказав дещо дивне: «Як тільки треба було навести негативний приклад, вони обов’язково обирали свою церкву».
Він продовжував: «Одного разу, коли ми слухали лекцію про адміністрацію і управління, лектор сказав: “Ось ця церква (та її пастор, звичайно) є прикладом невдалого адміністрування й поганого управління”».
Як ви гадаєте, що студенти думали про старшого пастора цієї церкви, коли він викладав у біблійній школі?
Таких людей необхідно вилучати із системи. Не дозволяйте жодному лідеру псувати вашу дорогоцінну паству.
3 Третій ключ – розпалення вогню.
Час від часу необхідно створювати умови, які допоможуть викрити початки невірності у вашій команді.
«… змія вискочила через жар…» Дії 28:3
Коли Павло висадився на острові Меліта, місцеві мешканці люб’язно розпалили вогнище для нього і його супутників. Павло зібрав гілки й поклав їх до вогнища.
Раптом з вогню виповзла гадюка (яка, між іншим, є одним з найнебезпечніших видів змій) й причепилася до Павлової руки. Одна з «гілок» виявилася гадюкою! Вогонь виявив її. Деякі змії можуть удавати з себе гілку, поки не будуть вкинені до вогню.
Про який вогонь йдеться? Вогонь часу, наприклад, викриває змієподібну натуру деяких людей. Істинна натура людей виявляється у важкі часи і в труднощах. Інколи послаблення тяжких обставин на шляху служителя не допомагає випробувати їхні серця.
Ісус страждав у служінні від злих людей, що Його оточували. Ми також повинні страждати. Страждання виявляє істинну натуру людей.
Не поспішайте підвищувати людей у служінні
Не поспішайте просувати людей. Якщо людина бунтує через те, що її не підвищують по службі, то вона бунтуватиме й тоді, коли її підвищать. Якщо не вірите – можете перевірити! Я впевнився, що бунт походить із серця. Якщо людина спричиняє проблеми, то жодна сума грошей або привабливі умови служіння не зупинять її.
Переводьте людей до іншого місця служіння і спостерігайте, що трапиться
Вогонь, який допомагає виявити змій у великих об’єднаннях церков, – «вогонь переводу в служінні». Багато пасторів повстають проти керівництва, коли виникає можливість їх переводу в служінні. Навіщо противитися? Хіба ви прийняли покликання Боже за умови, що житимете в багатому місті? Чимало можна дізнатися про характер людини з її реакції на переведення по службі.
4 Четвертий ключ – працюйте лише із старанними людьми.
Переконайтеся, що поруч з вами немає нестаранних, неохочих до праці людей. Давайте їм можливість піти, якщо вони того бажають. Чого у вас точно не має бути – так це людини, яка хотіла б піти з організації, але вважає себе змушеною залишатися через фінансові чи інші причини. Така людина серцем вже не з вами. Вона може стати зрадником. Дайте таким людям можливість піти з миром. Немає нічого кращого, ніж працювати із старанними й щасливими людьми.
«Бо коли є охота, то приємна вона…» 2Кор. 8:12
Я сприяю уходу будь-якої неохочої людини, яка вирішила піти. Допомагаючи їм, я допомагаю й собі.
5 П’ятий ключ – навчання.
Дуже важливо постійно навчати про вірність і невірність. Більшість людей не знають, як розвивається невірність. Іншими словами, багато бунтівників не розуміють, що вони чинять. Постійне навчання допоможе людям уникнути ненавмисної участі в зраді.
Кожен, хто бажає збудувати велику церкву, має постійно навчати вірності й відданості. Ніхто не народжується таким сам по собі. Всякий служитель проходить через спокусу невірності. У ваших лідерів формуватиметься культура вірності, якщо ви постійно навчатимете цьому.
