Що передусім впадає у вічі в Христовій притчі про таланти (див. Мф. 25:14-30)? Ну, власне, доручені господарем, за яким проглядається Господь Бог, таланти: так одному слузі «дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його» (в. 15). Пригадується і розмір прибутку отриманий першими двома слугами, а на останок – небажання третього слуги виконувати доручену місію з примноження майна господаря. Загалом все, якщо не рахувати Христових слів, якими власне завершується ця притча: «А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!» (в. 30).
А що скажете на те, що в цій притчі мова йде передусім про вірність? Пригадуєте слова Господаря, з якими Він звертався до Своїх слуг після того, як вони надали звіт про доручену місію? – «Гаразд, добрий і вірний…!». І от на цей момент варто звернути особливу увагу, а все через те, що відразу за цією притчею в Євангелії від Матфея йде опис того, як буде відбуватись Остаточний Божий суд, і ті критерії, за якими Господь оцінюватиме життя кожного з нас. А критерії ці стосуватимуться не знання певних догматів віри, а цілком конкретних справ милосердя. Справ, якими люди будуть підтверджувати свою віру і вірність Богові, адже справжня віра завжди підтверджується конкретними ділами, бо «віра – коли не має діл, сама по собі мертва» (Як. 2:17).
П’ять талантів, два таланти, один талант, і то захований у землю… Ми всі так чи інакше звертаємо увагу на кількість цих талантів і отриманий від них прибуток. Чи не отриманий. Але вся справа в тому, що Господарю не важливий розмір цього прибутку, Йому і так все належить у цьому світі, єдине, що цікавить Його – це наше смиренне і любляче серце, та готовність співпрацювати з Ним, бо саме цією співпрацею ми і виявляємо ближнім любов, яку плекаємо до Нього: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:19,20). Христос запевняє нас, що завжди перебуватиме поруч з нами, якщо ми у свою чергу будемо свідчити про Нього світові цьому. Тобто Господь обіцяє нам завжди допомагати любити ближніх і тим самим любити Його, помножувати доручені Ним таланти! І єдине, що Він хоче від нас – це згода на співпрацю (віра) і витривалість (вірність).
Так що притча про таланти – це історія життя кожного з нас. І саме від нас залежить, яку роль у ній ми оберемо: вірного чи лукавого раба.
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Про таланти… чи ні?