За часів Ірода, царя юдейського, жив священик на ім’я Захарія. Його дружина Єлисавета все життя мріяла мати дітей, але прийшла старість, а дітей Бог їй так і не дав. І ось сталося дещо нечуване.
Її чоловікові Захарії, як це було заведено у священиків, за жеребом випало кадити в храмі. Усе було, як завжди: перед храмом молилося багато людей. Однак у самому храмі сталося непередбачуване. Коли Захарія почав службу, біля кадильного жертовника з’явився осяйний промінь. Почувся голос ангела: «Захарію, твоя молитва вислухана. Твоя дружина Єлисавета народить сина. Ти назвеш його Іваном. Він буде натхненний Святим Духом і силою пророка Іллі та підготує шлях Господу для благословіння всіх людей. Возрадуйся!»
Захарія був уражений до глибини душі, але не втратив дар мови.
Він запитав: «Як таке може бути? Адже я старий, та й дружина моя вже в похилому віці!»
Ангел відповів: «Я – Гавриїл, посланець Божий. Я прийшов принести тобі цю звістку і знаю, що так і буде. А ти з цього моменту до народження сина станеш німим, щоб у тебе розвіялися всі сумніви в дивовижних промислах Господніх».
Ангел зник. Попід стінами храму народ нетерпляче чекав на повернення Захарії, він мав сповнити благословення жертви. Вийшовши з храму, він утратив дар мови. Не вимовивши ні слова, Захарія робив у повітрі жести руками і так, мовчки, благословив народ. Чоловіки й жінки були здивовані і запитували один в одного: «Що сталося з Захарієм? Може, він пережив у храмі щось надзвичайне і через це втратив дар мови?»
І коли дар мови не повернувся до нього й через багато днів, про цей випадок почали розповідати по всій країні.
