Я пережив досвід двох різних світів служіння: служіння на постійній основі і служіння добровільних помічників. Більшість пасторів знають лише про існування служіння у вимірі постійного часу. Тут я маю намір допомогти Вам виявити реальність існування волонтерів, що виконують працю служіння.
Волонтер – це людина, яка, залишаючись на світській роботі, активно бере участь у служінні Господу Ісусу. Служитель на постійній основі – це хтось, хто залишив свою світську роботу, щоб повністю сфокусуватися на служінні. Багатьох співробітників, які обіймають постійні посади в служінні, не задовольняє ідея участі в служінні волонтерів. Причина в тому, що вони хочуть зберегти служіння, як щось, що належить виключно декільком «покликаним» мужам Божим.
Деякі оплачувані служителі не хочуть погоджуватися з реальністю, що волонтери здатні внести істотний (не фінансовий) вклад у служіння. Багато постійних служителів сприймають своїх добровільних помічників лише як джерело фінансової підтримки. Вони гадають: «У результаті, якщо хтось може здійснювати працю, яку роблю я, то, що ж робить мене особливим?» Пастора хочуть відчувати себе особливими, лише здійснюючи свої прямі обов’язки зі служіння. «Навіщо волонтерові робити те, що роблю я?», – кажуть ці люди. «Чим відрізняюся я, як пастор, якщо він може робити те ж саме?», – запитують вони.
Інші служителі не упевнені, що волонтери здатні здійснювати працю служіння. Траплялося, що пастори запитували в мене: «Чи буде в них достатньо часу, щоб заповнювати потреби пастви?», «Чи впораються вони в непередбачених ситуаціях?», «Чи «здатні вони нести служіння з владою, як це робимо ми?»
Відповідь на це дуже проста: однозначно, ТАК! Я займався служінням у ролі волонтера багато років і виявив, що це можливо на практиці.
Я пишу, щоб надати Вам альтернативу традиційної концепції служителів на постійній основі, які тільки чекають Бога в храмі. Добровільне служіння – це ключ до зростання церкви. Усі церкви світу, які пережили феноменальний розвиток, застосовували принцип залучення волонтерів для служіння. Я упевнений, що це ключ до виконання Великого доручення (див. Мф. 28:19,20). Неможливо завоювати цей світ за допомогою декількох священиків і пасторів. Кожен має взяти участь. Багато людей має бути задіяні на більш високому рівні служіння. Має статися відродження добровільного служіння в церкві.
Існує таке поняття як добровільний пастор, тобто пастор, який поєднує свою світську роботу з участю в служінні.
Оплачувані пастора мають бути упевнені у своїй позиції, щоб заохочувати волонтерів до участі. Немає нічого містичного в служінні! Є пастора, які хотіли б, щоб служіння було вкрите таємницею, щоб їх парафіяни відчували залежність від них. Я ж маю намір відкрити таємницю мистецтва пасторства і служіння людям. Це щось, у чому можуть бути задіяні багато людей. Яким благословенням є для волонтерів виявити, що вони можуть бути корисними для служіння. Яким благословенням для пастора буде виявити, що завдяки вкладу волонтерів, відбувається зростання його церкви.
Я не стверджую, що взагалі немає нужди в постійних служителях. На сьогодні я сам є служителем на постійній основі. Є певна необхідність у людях, які на 100% присвятять себе служінню. Є речі, які може робити тільки постійний служитель. Є межа, після якої волонтер вже не може адекватно виконувати служіння.
У чому ж полягає основне завдання пастора? У тому, щоб проводити похорони і благословляти тих, хто бере шлюб? Звісно ж, ні! Безперечно, це входить в обов’язки служителя, але вони не є основними. Якщо Ваші основні функції як служителя зводяться до благословення шлюбів і похоронів померлих, то Вам треба наново читати Біблію! Основним обов’язком служителя є виконання Великого доручення.
«Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» – Мф. 28:19,20
Причина, за якою воно і називається Великим дорученням, у тому, що це велике веління усім служителям. Сумно спостерігати служителів Євангелія, які стали більш схожими на соціальних працівників. Іноді пастори перебувають під тиском, побоюючись бути відкинутими суспільством.
У результаті вони прагнуть здійснювати хороші вчинки в сферах охорони здоров’я, освіти і т. ін., щоб заслужити суспільного виправдання.
Апостол Петро також зазнавав тиску щоб залишити свої прямі обов’язки, замість цього виконуючи соціальні завдання.
«У ці дні, коли збільшилася кількість учнів, виникло нарікання елліністів на євреїв за те, що вони не дбають про їхніх удовиць у повсякденному служінні їм. Тоді дванадцять апостолів, скликавши багато учнів, сказали: “Не личить нам, залишивши слово Боже, піклуватися про столи. Отже, браття, оберіть з-поміж себе сім мужів доброї слави, сповнених Святого Духа і мудрости; їх поставимо на цю службу, а ми постійно перебуватимемо в молитві та служінні слову”». Діяння 6:1-4
Як ми бачимо з цього уривка Писання, основними обов’язками Петра були молитва і служіння слова. Це здатні робити і волонтери. Можна підготувати волонтерів, щоб вони відвідували молодших християн, спілкуючись з ними. Можна навчити волонтерів проповідувати. Можна навчити волонтерів як свідчити оточенню. Можна навчити волонтерів як нести служіння слова з владою. Можна допомогти волонтерам зростати духовно в молитві. Усе перелічене є роботою пастора. Кожен щирий читач погодиться, що кожен волонтер може виконувати функцію пастора.
Усе що потрібне, це систематичний підхід у навчанні волонтерів на їх шляху служіння. Не треба обмежувати волонтера лише через те, що він є фахівцем в іншій сфері. Не кажіть, що лікарі, юристи, архітектори, теслі, інженери, кравці, мулярі і секретарі не можуть бути пасторами. Можуть!!!
У великому домі багато сосудів. Бог використовує різних людей. Не обмежуйте Бога СВОЇМ мисленням, з Вашим незначним досвідом і недосконалим знанням.
«А у великому домі є сосуди не тільки золоті та срібні, а й дерев’яні та глиняні; і одні у почесному, а інші у низькому вживанні. Отже, хто буде чистий від цього, той буде сосудом на честь, освяченим і благопотрібним Владиці, придатним на всяке добре діло». 2 Тим. 2:20,21
Коли я був на першому курсі університету, мені казали, що я не можу бути лідером, бо вчуся на медика. Студент-медик розглядався як занадто зайнятий, щоб займатися служінням. Який жаль! Вони вдало виключили цілу групу потенційних лідерів з общини. Так чинить багато пасторів. Вони дивляться на лікарів у своїй церкві і міркують: «Сиди тихенько, слухай проповіді по неділях і плати десятину. Будь хорошим лікарем, що сповідує християнські принципи, не робить абортів, і будеш угодним Богові!!!»
Я хочу, щоб Ви знали, що лікар також може догодити Богові, приводячи людей до Христа. Це правда, що Бог хоче бачити лікарів, що сповідують християнські принципи. Але Бог також шукає лікарів, які приводитимуть людей до Господа і здійснюватимуть працю служіння. На сьогодні я знайомий з лікарями, які мають власні клініки і в той же час є пасторами церков, в яких сотні парафіян. Сьогодні я знаю багатьох архітекторів, працюючих за фахом на постійній основі, які приносять щедрий плід у служінні. Я знайомий з пасторами, які працюють у банках і керують великими церквами.
Якби пастора усвідомили, що їх добровільні помічники можуть зробити для церкви набагато більше, ніж просто жертвувати кошти, то вони суттєво допомогли б собі і церкві в цілому. Ось у чому і полягає суть цієї книги: показати, як волонтери можуть бути задіяні в служінні.
Не зрозумійте мене неправильно – не кожен волонтер, що бере активну участь у служінні, має стати пастором. Деякі волонтери виконуватимуть роль звичайних лідерів (керівників осередків). Але є і інші, які почувши у своєму житті заклик від Господа, досягнуть рівня пастора-волонтера.
Ананасна грядка
Одного разу, прогулюючись схилом гори, я побачив щось, чим хотів би поділитися з Вами. Я молився і гуляв стежкою на одній з гір Гани. Увесь схил гори був вкритий дикими кущами і високою непрохідною травою. Прогулюючись, я побачив ділянку посеред дикої трави, розміром, приблизно, двадцять на двадцять метрів. На тій невеликій ділянці були акуратно посаджені ананаси. Я зміг розгледіти маленькі, ще недозрілі плоди. Ця ділянка гірського схилу дуже відрізнялася від усього, що було навколо.
Дух Господній промовив до мене: «Ця ділянка схилу відрізняється, бо певне насіння було посаджене там. Ця ділянка гори інша, бо щось особливе було посіяне там».
Господь сказав мені, що інша частина гірського схилу може бути уподібнена до усіх зібрань, які також зрошуються дощем. А особлива грядка, на якій росли плоди ананаса, подібна до керівництва церкви. Якщо сіяти на певній ділянці землі, то вона виростить плід, на який ми чекаємо.
Багато людей не інвестують у своїх лідерів. Хто сіє в потенційних лідерів, той збере плоди добре витриманих керівників. Я провожу більше часу зі своїми лідерами, ніж з усією церквою в цілому.
Усе, чому учить ця книга, засноване на прикладах навчання мною багатьох простих людей за довгі роки. Ці інвестиції зробили з багатьох людей добровільних лідерів і пасторів! Передусім, вкладайте в керівників і потенційних пастирів, і з них виростуть великі служителі!
Дорогий друже, пасторе! Я написав цю книгу для тебе. Бог сказав мені написати її! Ці сторінки містять інструкції, яким може бути навчений кожен охочий.
Дорогий пасторе-волонтере! Ця книга також адресована тобі. У Бога є служіння для тебе. Нехай на небесах для тебе не стане відкриттям, що ти так і не встиг почати своє служіння до самої смерті!
Поставтеся до цього матеріалу серйозно і навчіться мистецтву лідерства і пасторства. Відкрийте для себе радість служіння Богу як волонтер, не приносячи в жертву свою роботу за фахом.
