У Господній притчі про велику вечерю (див. Луки 14:16-24), зазвичай звертають увагу на причини відмовок запрошених гостей, на подальше запрошення слугою «вбогих, калік, сліпих і кривих», і, звісно, на слова, які резюмують Христову притчу: «Бо багато званих, та мало обраних» і… власне це все, на що звертають увагу в цій притчі, бо здається, що в ній немає на що більше звернути увагу…
Але це може здаватися лише на перший погляд, бо зауважте, спочатку запросили лише трьох гостей, які відмовилися, але що ми читаємо далі: «Господар сказав рабові своєму: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. І сказав раб: господарю, зроблено, як ти велів, і ще є місце…». Тобто людей запросили значно більше, ніж трьох, і до того ж залишилося ще місце. Про що це може свідчити? А про те, що в господаря із самого початку було в планах запросити різноманітні верстви населення, просто він спершу запросив своїх близьких друзів, а вже згодом, так чи інакше, запросив би решту.
Зрозуміло, зважаючи на всю канву новозавітного оповідання, яку добре висловив євангеліст Іоанн: «До своїх прийшов, і свої Його не прийняли» (1:11), можна дійти до цілком логічного висновку, що під запрошеними першими друзями потрібно розуміти богообраний ізраїльський народ, який у значній масі відкинув обіцяного Месію, а під «вбогими, каліками, сліпими і кривими» треба вбачати поганські народи, які перебуваючи в полоні гріха світу цього, який власне і зробив з них «вбогих, калік, сліпих і кривих», прийняли зовсім незаслужену ними Благу Звістку про Спасителя світу, і прийшли на Його велику вечерю. Під вечерею тут можна розуміти і Церкву Христову, і Царство Боже, яке настане наприкінці часів.
Загалом, усе вірно, але чи не пробували ви подивитися на цю притчу через призму наших парафіяльних реалій? Тобто коли є гурт «обраних вірних», які перебувають у Церкві Христовій багато-багато років, хтось навіть встиг зазнати в тій чи іншій мірі радянських гонінь за віру. Часом таких людей навіть вважають ледь не небожителями (погано, коли ці люди самі себе так сприймають), але тут, раптом, Блага Звістка доходить до людей, яким зовсім не місце перебувати серед «обраних»… що ж відбувається тоді? Часто такі «обрані» або виганяють геть тих «вбогих, калік, сліпих і кривих», які почули Благу Звістку і долучилися до вечері Господньої, або закриваються у своїй мушлі «обраності» і намагаються не помічати всі ті зміни, що відбуваються навколо них.
Але це ще не все, адже з часом ті самі «вбогі, каліки, сліпі і криві» набравшись благопристойності, займають місця вже нових «обраних вірних», і ця історія набирає нового оберту. І зважаючи на це, стає важливим питання: а на якій стадії цього оберту перебуваємо власне ми?
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
На якій стадії?