Правитель моавитян Балак злякався, коли до нього долетіла звістка про те, що до його земель наближається народ Ізраїлю. Він тут же послав за чаклуном Валаамом, котрий уже давно покинув Єгипет. Посланці передали йому прохання Валака: «Валааме, прошу тебе, допоможи! Віджени своїми чарами цей народ. Прокляни його! Не дозволь йому увійти в мої землі. Я в боргу не залишуся».
Валаам узяв двох слуг, сів на ослицю й поспішив до правителя Валака. На дорозі перед ослицею встав ангел Господній. Валаам не бачив ангела, але його ослиця бачила. Тварина з переляку сахнулася вбік і завмерла. Валаам, не розуміючи в чому справа, взявся вибивати з ослиці впертість. Побиту ослицю слуги виволокли знову на дорогу. Деякий час вона слухняно везла свого господаря. Рівно доти, поки на дорозі знову не виник ангел.
Він з’явився там, де дорога звужувалася, – несподівано виник біля кам’яної стіни. Побачивши його, ослиця немов скам’яніла. Вона не могла зрушити ні вліво, ні вправо. Від переляку вона так міцно притулилася до стіни, що нога її господаря виявилася затиснутою з двох боків. Валаам закричав і знову вдарив ослицю. Слуги смикали її з боку в бік. Хоч-нехоч довелося довговухій іти далі.
Утретє ангел встав на шляху ослиці в дуже вузькому місці. Ослиця впала на коліна так, що ногами Валаам уперся в землю. Розгніваний, він обома руками схопив палицю, щосили намагаючись спустити з ослиці шкуру. Але та почала видавати дивні звуки, яких Валаам від неї ніколи не чув. Від здивування руки Валаама розтиснулися, і палиця випала з них.
Надто вже чітко будувалися в слова звуки, що клекотом лунали з ослиці: «Чому ти б’єш тво-ю вір-ну ос-ли-цю? Подивися вперед, Ва-ла-аме!» Тут Валаама осінило. Нарешті, і він побачив на своєму шляху ангела з мечем. Валаам упав перед ним на коліна. Ангел заговорив з ним: «Ти дійдеш до Балака, однак говоритимеш лише те, що я велітиму, оскільки народ Ізраїлю несе на собі Боже благословення!»
Коли Балаку доповіли, що наближається Валаам, він вийшов назустріч, щоб особисто привітати чаклуна. Він вивів його на підвищення, з якого можна було бачити розташований далеко табір ізраїльтян. Балаку довелося побудувати для Валаама вівтар. Коли було звершене жертвоприношення, Валаам знову почув голос: «Народ Ізраїлю несе на собі Боже благословення!»
Балак не розумів, чого чаклун бариться. Він нервував і квапив: «Ну ж бо, Валааме, починай проклинати!» І тут Валаам вразив його своєю відповіддю: «Як я можу проклинати те, що благословляє Бог?» У гніві Балак закричав: «Я ж покликав тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а ти що ж, поблагословив їх? Забирайся, геть! Іди туди, звідки прийшов!» Валаам сів на ослицю, і та бадьоро й весело подріботіла додому.
