- Ісус Навин 4:21
У Вас хороша уява?
Уявіть собі людину, яка подорожуючу разом зі своїм сином з одного ізраїльського міста в друге, можливо, на ослі, можливо, пішки. Можливо, вони йшли, щоб відвідати родичів, а можливо, у справах.
І ось вони проходять повз купу каміння, яка, очевидно, була зроблена людськими руками. Поряд з нею немає жодного напису. І хлопчик ставить питання батьку: «Тату, хто поклав ці камені?»
І вони сідають на землю, і батько починає розповідати довгу історію, яку, він вважає, його синові добре знати.
Прочитаємо І. Навина 4:21. Після смерті Мойсея Ісус Навин став вести ізраїльський народ. Він був очевидним наступником. Він був цілком відданий Богові упродовж усіх 40 років після виходу ізраїльського народу з Єгипту. Закінчилися дні оплакування Мойсея. Бог закликає Ісуса Навина поспішити в стан ізраїльський і перейти річку Йордан, щоб увійти до землі Обітованої.
Ковчег заповіту несуть представники 12 колін. І коли їх ноги входять у води Йордана, відбувається диво: води розступаються, люди переходять річку.
Коли усі перейшли, коли всі відчули очевидну присутність і силу Божу, Ісус Навин видає незвичайне веління: щоб представник від кожного коліна узяв з дна, яким вони йшли, по одному каменю. І щойно 12 каменів було красиво покладено на берег, води Йордана повернулися у своє колишнє русло, і річка продовжила свою течію.
Ніхто не потонув. Нікого не унесло течією річки. Тепер перехід Червоного моря 40 років тому набув для ізраїльтян нового значення, став більше, ніж просто пам’ять. Це було неймовірною подією.
Бог минулого став Богом сьогодення. Кожен ізраїльтянин отримав підтвердження, що чудеса Божі не минули.
Ісус Навин переживав. Він хотів, щоб момент переходу Йордана був зафіксований у серцях майбутніх поколінь. Тому він закликав їх побудувати пам’ятник з 12 великих каменів, які вони дістали з дна ріки Йордан.
Він служив нагадуванням усім нащадкам про те, що БОГ привів Ізраїль в Обітовану землю.
Хлопчик запитав батька: «Що означають ці камені?» Підростаюче покоління має знати!
ЯК ПЕРЕДАТИ ЖИВУ ВІРУ В ЖИВОГО БОГА? Як досягти того, щоб підростаюче покоління було таким же присвяченим Господу, як їх батьки? Це дуже велика проблема!
У 1850 р., коли народився мій батько, євангельські християни зводили Церкви на кожному перехресті, усі вони були переповнені!
У 1930 р. Фр. Шаефер сказав, що західний світ вступив в еру пост-християнства. Сьогодні в нашій країні в школах можна рекламувати будь-які книги, але туди не можна приносити Біблію.
У нас проблема. Та ж проблема, з якою зіткнувся Ісус Навин 4000 років тому. Як допомогти нашим дітям і онукам пізнати Бога так само, як пізнали Його ми?
Згідно із статистикою, народ після великого пробудження відступає від Бога через 3 покоління. Перше покоління відчуває животворчу і діючу силу Божу, бачить чудеса, молиться так палко, що відкриваються Небеса, поклоняється Богові у святості, любить Господа, розуміє, що християни – це мандрівники і прибульці на землі. Наступне покоління з юних років ходить у Церкву зі своїми батьками, знає Церковну мову, співає пісні, але не присвячує себе Богові повністю, поступово перестає ходити на Богослужіння і залишає Бога. Третє покоління насилу терпить богобоязливих бабусь і дідусів, не потребує Христа, Біблії і Церкви.
РЕЗУЛЬТАТ? Ніхто не хоче ставати вірним. Сьогодні неділя – це не день для поклоніння Богові, а день для веселощів. Усі забули про серйозність гріха. Останні заклики до покаяння були тоді, коли люди ще їздили кіньми.
ЩО ОЗНАЧАЮТЬ ЦІ КАМЕНІ? Відповідаючи на питання, батько детально розповідає про це диво, щоб у його сина з’явилася така ж упевненість у Божій присутності і силі, як і в нього.
Кожне покоління потребує власного пробудження.
Якщо ми не народжені згори, для нас християнство нудне і черстве. Християнська віра не передається в спадок. У Бога немає онуків. У Нього є тільки діти.
Коли поклоніння Богові перетворюється на рутинну справу, втрачається його краса і сила. Моя бабуся не може мати віри за мене. Я не можу увійти до Небес, тримаючись за край одягу свого дідуся.
Уявіть собі, що Ви з’явилися перед Богом у день Суду. Він запитує Вас: «Що Ви зробили для Ісуса?» Ви можете відповісти, що Ви нащадок знаменитого Дж. Кнокса… чи що Ваш дядько усе своє життя був місіонером у Бірмі.
Але Бог запитає Вас: «Що ти зробив для Ісуса?»
«Отже, кожен з нас дасть за себе відповідь Богові» Рим. 14:12
Коли Никодим прийшов до Ісуса вночі і ставив питання про спасіння, Ісус використовував слова, які не можна жодним способом зрозуміти неправильно. Він сказав: «Якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого». ТИ, Никодиме, маєш народитися звище. Це стосується кожного з нас.
- Кожна людина предстане перед Богом.
- Кожне життя потребує народження згори.
- Кожній людині треба відчути благодать Божу.
4000 років тому син запитав батька: «Що означають ці камені?» Батько відповів: «Те, що твої предки відчули силу Божу у своєму житті».
Я не можу закінчити проповідь без питання про Вашого особистого Спасителя.
Історичні книги оповідають нам про історію. Але це було в минулому.
Церкви стоять як пам’ятники. Але це було в минулому.
Д-р Малькольм Велейс був ректором Торонтівського Університету, коли я сидів на його лекціях 70 років тому. Я пам’ятаю, неначе це було учора, як він розповідав, що в юності в їх Церкві неписьменні фермери, які не могли зв’язати двох слів, красномовно і палко молилися Богові на молитовних зібраннях. Він говорив про людей, які особисто пізнали Бога і пережили особисту, справжню, задовольняючу душу зустріч з Живим Богом!
Ісус сказав: «Хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є. Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої» (Ін.7:37,38).
Дорогий друже, пий живу воду! СЬОГОДНІ!
