«Іване, вони прийшли по тебе. Набагато раніше, ніж ти думав. За кілька хвилин тебе не стане. Немає часу посилати звістку ні твоїм учням, ні Моїй матері Марії, яка так переживала за твою безпеку. Тобі не дадуть можливості сказати комусь бодай слово. І ти не зможеш поставити Мені знову своє запитання.
Тепер вже за менш ніж чотири хвилини ти будеш мертвий. Скільки думок може промайнути у свідомості людини за чотири хвилини? Скільки сумнівів? Скільки питань? Не багато. Однак, Іване, найгірше те, що відповідей на них не буде.
І щасливий ти, Іване, якщо через Мене не спотикнешся.
З тебе зняли кайдани. Перед тобою сходи. Двері наверху відчинені. Ти бачиш над собою денне світло.
Чому це відбувається з тобою, Іване? З тобою, а не з кимось іншим?
Тобі… відсічуть голову? Чому? Через безсоромний танець молодої дівчини. Яка іронія.
Ти ніколи не доживеш до свого тридцятитрьохліття і не дізнаєшся напевно, чому Я покликав тебе. Не дізнаєшся, чи твоє життя на цій землі було хоча б чогось варте. Ті довгі роки в палючій пустелі ти відмовляв собі у всьому, що пропонує нам ця земля, окрім їжі і води, та й тих споживав лише стільки, щоб не вмерти з голоду. Ти робив усе це заради Мене. Однак перед лицем смерті в тебе немає доказів, що твоє життя не пройшло даремно. Чи покинув тебе Я в годину, коли ти найбільше Мене потребуєш?
І щасливий ти, якщо через Мене не спотикнешся.
Ти дійшов до верху сходів. Ти не впевнений, куди тобі накажуть повернути. Охоронець вказує ліворуч. Ти йдеш слідом. Невже це відбувається? У тебе залишилося менш ніж хвилина до неминучого фіналу. Ти згадуєш ті довгі нічні чування перед Моїм лицем. Чи ти зрозумів Мене неправильно? Чи ти помилявся? Можливо, ти взагалі не чув Мого голосу?
За всі ті роки, що ти жив сам у пустелі, ти жодного разу не відчув любові чи розради від іншої людської істоти. Чи не дам Я тобі такої розради зараз, насамкінець? Ти ніколи не відчував радості батьківства; земного щастя від того, як твої діти залізають тобі на коліна. Ти жодного разу в житті не пізнав жінки, ніколи не мав дружини. Тобі невідома любовна близькість. Ти навіть ніколи не мав друга. Все твоє життя було прожите заради покликання і заради Мене. Чи не відкрию я тепер, у цю останню хвилину твого життя, завісу і не дозволю побачити тобі щось… хоча б щось… із Моїх цілей у твоєму житті і у твоїй смерті? Ти помреш, питаючи себе, чому Я їв і пив, чому не постив, як постив ти, і не молився так, як ти. Чи не мав Месія бути чоловіком болів, що зазнав недуги?
Ти помреш сьогодні від рук нечистих, необрізаних поган, римлян-язичників. Але твоя смерть від їхніх рук настане лише з Мого верховного дозволу. І ти помреш, не розуміючи, чому Я дозволив статися цьому діянню, яке, здавалося б, не має жодного сенсу.
І щасливий ти, якщо через Мене не спотикнешся.
Ти не побачиш, як натовпи людей радісно вітатимуть Мене, коли Я буду в’їжджати в Єрусалим. І не побачиш Мене розіп’ятого, і не почуєш про Моє воскресіння та перемогу над смертю. Ти помреш, не знаючи, що ти проголошував прихід нікого іншого, ніж Сина Божого.
До смерті залишилось кілька секунд, але на твоє питання досі немає відповіді. Ти помреш не розуміючи.
І щасливий ти, Іване, якщо через Мене не спотикнешся.
Перед тобою відкрили браму до внутрішнього двору. Он плаха, на яку ти покладеш голову, і он чоловік, який забере твоє життя. Тебе будуть пам’ятати як одного з найвеличніших людей, які будь-коли жили на землі. Але ти не знатимеш цього, і також не чутимеш, як Син Божий скаже: «Між народженими від жінок не було більшого від Івана Хрестителя».
Навіть зараз, стаючи на коліна, ти ставиш собі питання, чи ти не виявився цілковитим невдахою. Ти так багато віддав, пролив своє життя до останку, жив єдино для Бога. Однак незважаючи на це все, ти не зміг здобути таку ласку в Бога, щоб отримати від Нього одну відповідь на одне питання. Це ж було, зрештою, єдине прохання у твоєму житті.
Я не дав тобі відповіді. І ніколи не даю. Питання «чому?» завжди залишається без відповіді в усіх Моїх взаєминах з людьми; так Я дію. Але якщо б була одна людина на цій землі, якій Я пояснив би свої цілі, то це був би ти. І це сталося б зараз. З усіх інших чоловіків і жінок, які будь-коли жили, Я дав би відповідь тобі».
Іван став на коліна і поклав голову на плаху.
«Коли Я покликав тебе, Іване, і сказав, що ти будеш звіщати прихід Месії, ти гадав, що побачиш чудовий день Мого пришестя в славі; що матимеш цю радість, бо приготував для Мене дорогу. Але сьогодні ти зустрів Бога, якого ти не розумієш. Такою є таємниця Моєї верховної влади. Такі мої шляхи в кожному поколінні. Ніколи ще жодна людина не зрозуміла Мене до кінця. І ніколи не зможе. Я завжди діятиму всупереч людським очікуванням. Моя воля звершуватиметься шляхами іншими, ніж передбачають люди.
Охоронець замахнувся. Над тобою підняте лезо. Смерть вже стоїть поряд. Помри, Мій брате Іване, у присутності Бога, який не виправдав твоїх сподівань.
І щасливий ти, якщо через Мене не спотикнешся.
