«Слова Неемії, Гахаліїного сина: І сталося в місяці кіслеві двадцятого року, і був я в замку Шушан. І прийшов Ханані, один із братів моїх, він та люди з Юдеї.І ЗАПИТАВСЯ Я ЇХ ПРО ЮДЕЇВ, що врятувалися, що позостали від полону, та про Єрусалим.
А вони сказали мені: Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а МУР ЄРУСАЛИМУ ПОРУЙНОВАНИЙ, а брами його попалені огнем…
І сталося, ЯК ПОЧУВ Я ЦІ СЛОВА, СІВ Я ТА Й ПЛАКАВ, і був у жалобі кілька днів, і постив, і молився перед лицем Небесного Бога». Неемія 1:1-4
Історія Неемії та його місце серед героїв Біблії почалися з його хвилювань за далекі зруйновані мури Єрусалиму. Шлях до слави починається тоді, коли ми починаємо піклуватись про щось, крім свого особистого життя. Щоб стати національним героєм, потрібно припинити думати про власні потреби і почати піклуватися про потреби інших людей.
Піклування про інших – ось ключ до повноцінного життя. Ваше життя буде значно багатшим, якщо ви будете думати про інших. Майже всі відомі люди стали такими, бо думали про інших. Неемія не був виключенням. Неемія став всесвітньо відомим будівельником стін Єрусалиму, бо думав про інших. Якщо б він не думав про людей, то покинув би цей світ, і ніхто б так ніколи і не дізнався про Неемію.
Неемія добре проводив час у палаці царя в місті Шушан, жив у палаці і працював на гарній посаді – був царським чашником. Більшість людей з радістю жили б мирно і дякували Богові за те, що уникли долі військових полонених.
Хоча в Неемії все було добре, він все одно думав про інших. Неемія був так обтяжений зруйнованими стінами Єрусалиму, що це стало зрозумілим з вигляду Неемії. Зміни в його поведінці помітив його зверхник.
«Та сказав мені цар: Чому обличчя твоє сумне, чи ти не хворий? Це не інше що, як тільки сум серця… І я вельми сильно злякався! І сказав я до царя: Нехай цар живе навіки! Чому не буде сумне обличчя моє, коли місто дому гробів батьків моїх поруйноване, а брами його попалені огнем!…» Неемія 2:2-3
Час переживати та хвилюватися за нашу сучасну відступницьку церкву! Духовні стіни церкви впали, і по всьому церковному світові – спустошення. Місіонерів більше не відсилають! Мало хто проповідує про спасіння! Неспасенні душі не є цінними для пересічного пастора! Церква проповідує про гроші, успіх і багатство, замість того щоб проповідувати про Ісуса Христа та Його Кров. Захист церкви впав, а лжерелігія захоплює території, які колись були цілком християнськими. Коли ж з’явиться людина, яку хвилюватимуть зруйновані стіни церкви? Коли нас хвилює те, що не стосується особистого добробуту, то в наше життя приходить могутнє духовне відновлення.
Шкода, що багато пасторів не обтяжені станом церкви. Дбати про інших ми можемо тільки тоді, коли маємо цей тягар у серці. Коли ми стурбовані до глибини душі, це важко приховати. Це видно з нашого обличчя. Всі бачать, що ми чимось занепокоєні. На жаль, багато священиків роблять Божу роботу без щирої турботи про людей.
Настав час дбати про інші церкви! Прийшов час любити всіх людей Божих, а не тільки тих, хто оточує нас у нашому маленькому світі!
