«Якою я буду в сорок п’ять років?» – запитувала я, коли мені було лише дванадцять. У той час я спостерігала, як подруга нашої сім’ї з приємної, усміхненої жінки почала перетворюватися, за словами оточення, у «відьму». Вони говорили, що це через зміни в житті, які зазвичай настають у житті жінок після сорока років. Деякі навіть припускали, що їй, напевно, доведеться лягти в лікарню для психічнохворих. Усе це було мені незрозуміло. Таким було моє знайомство з клімаксом: з фактами і міфами про нього.
Але я також помітила, що не всі жінки її віку впадали в депресію і ставали нестерпними. Я стала усвідомлювати, що люди старіють по-різному. Можливо, я навіть почала підсвідомо готувати себе до цього неминучого етапу свого життя!
Вік – відносне поняття, чи не так? Коли мені було п’ятнадцять, я думала, що в тридцять – тридцять п’ять вже буду «жінкою середніх років». Зараз цей вік здається юнацьким! Я також думала, що після п’ятдесяти людина стає даремною для суспільства. Тепер я захоплююся людьми типу Елсворта Банкера, який відновив свою кар’єру посла в сімдесят три роки, взявшись за виконання складного дипломатичного доручення в Сайгоні. Чи Девид Брюс, перший американський консул у Пекіні після провалу Мао Цзедуна і його партії. Йому тоді було сімдесят п’ять років. Чи Марта Грем, знаменита на весь світ танцівниця. У вісімдесят років вона поставила, за її словами, «найбільш амбітну програму у своєму житті». Останній раз вона виступила на сцені в 1969 р., коли їй було сімдесят п’ять років.
Труднощі перехідного періоду після сорока
Одного разу я запитала свою тридцятирічну подругу, чи замислювалася вона колись над старістю.
«Так, – відповіла подруга. – Але краще про це не думати».
«Чому?»
«Ну-у-у, – завагалася подруга і потім рішуче продовжила. – Я вже зараз відчуваю самотність, а з віком вона відчуватиметься все гостріше».
Дивлячись на неї, у це важко повірити. Ця жінка завжди є душею компанії, незалежно від того, гостя вона чи хазяйка. У матеріальному плані в неї є все, про що можна мріяти. Вона не позбавлена фінансової стабільності, а от особистої їй не вистачає.
Я хвилююся за таких молодих жінок. Вони християнки, але в них немає жадання життя. Мені хочеться крикнути: «Бог бажає вам зовсім іншого! Життя з Ним абсолютно не схоже на животіння в зростаючому страху. Воно повне живого інтересу і постійних відкриттів у світі природи, культури і людей».
У своїй книзі «Вчимося старіти», яку я від щирого серця раджу вам прочитати, її автор Пол Турн’є пише, що він декілька років вивчав цю проблему. Він цитує двох соціологів, що проводили дослідження в цій сфері. Думазед’є і Ріпер кажуть, якщо людина не віллється в суспільство до тридцяти-сорока років, їй неможливо буде це зробити в п’ятдесят-шістдесят.
Чому середній вік є для одних кризою, а другі його не відчувають? Гадаю, це тому, що перша категорія людей, на відміну від другої, не до кінця зрозуміла життя. Карл Юнг ділить життя на два періоди. У перший, вважає він, у людині через особливості її юного віку дуже сильно проявляється біологічний початок, тому вона «розвиває» своє життя і намагається досягнути в ньому успіху. У другий, коли фізичні сили слабшають, людина має більше приділяти уваги своєму культурному росту. Їй необхідно глибше розвиватися і насолоджуватися своїми життєвими інтересами.
На жаль, багатьом не вдається зробити перехід від одного до другого. Їх кораблі зазнають краху і тонуть.
Нещодавно один лікар повідав мені сумну історію, яка є хорошою ілюстрацією вищесказаному. Він описав життя літньої жінки, яка настільки зациклилася на «духовній» юності, що не змогла пережити перехід до старості. У молодості Бог багато використовував її і її чоловіка у Своїй праці. Вони допомогли створювати церкви, які процвітають досі. Вона повністю присвятила себе церковній роботі. Але в неї більше не було жодних інтересів у житті. Після того, як її чоловік помер, а лідерами в церкві стали молоді християни, її серце, здавалося, померло. Вона все ще залишається щирим вірним, що любить Господа і щодня читає Біблію, але не знає більше, чим їй зайнятися. Вона попросила цього лікаря-християнина дати їй якісь ліки, щоб вона могла швидко і безболісно померти.
Західна освіта приділяє багато уваги підготовці дитини до дорослішання. (У США це дійшло до такої крайності, що з раннього дитинства дітей навчають жорсткій конкуренції). Одне з головних питань, яке ставить Турн’є, звучить так: «Чому в нас немає семінарів, присвячених підготовці дорослих людей до старості?» Не знаю, хто має цим зайнятися. Але, очевидно, у такій освіті є велика потреба. А доки ми самі можемо перевіряти себе, наскільки правильним є наше ставлення до старості.
Небажання старіти
Обманщики з Медісон Авеню дійсно надурили суспільство і сформували наші цінності. Вони повністю переконали багатьох, що основна мета життя – завжди залишатися молодим фізично. За це представники різних галузей промисловості, що оцінюється в сотні мільйонів доларів, платять ним величезні зарплати. Коли я бачу фотографію або читаю статтю про жінку зі світовим ім’ям, яка не виглядає на свої сімдесят з гаком років, мені стає шкода її. По-моєму, усі знають, що секретом її молодості є численні косметичні операції. Можливо, якби в деяких з нас було стільки ж грошей і вільного часу, як у неї, ми б наслідували її приклад!
Але чи не стаємо ми схожими на таку жінку, коли намагаємося знайти хитромудрі способи, щоб приховати свій вік? Чи не соромимося ми тих років, які подарував нам Бог?
Звичайно, у молодості немає нічого поганого. Більше того, у ній багато хорошого, правильного і бажаного (Див. Еккл. 11:9; Єр. 2:2; 1Тим. 4:12). Бог часто і з великим почуттям виражає Свою прихильність до Ізраїлю, або вірного, коли той був ще молодий! Цар Давид позитивно відзивається про юність, прославляючи постійність любові Бога, Який «виконує благі бажання твої: оновиться, подібно орляті, юність твоя» (Пс. 102:5).
Так воно і є. Давид говорить не про фізичну молодість. Це поняття для нього є символом енергії, бадьорості і жадання життя. Єврейське слово «юнак» («наар») буквально означає той, «хто росте». Чи не це ми маємо на увазі, коли із захопленням називаємо стару людину «молодою»? Вона все ще росте!
Використовуючи в мові термін «літній», ми маємо на увазі пасивну, байдужу, розчаровану в житті людину. Таким чином, у світі є «молоді» літні люди і «літні» підлітки.
Відмовляючись старіти, ми грішимо проти самих себе. Опір зросту абсолютно нереальний, оскільки це неминучий і безповоротний процес. Я не знаю жодну людину, що «молодіє». Але старіння не є жахливим «ударом долі», який треба стоїчно переносити, перш ніж мужньо померти. У християнина є всі причини, щоб насолоджуватися повноцінним життям до кінця своїх днів на землі, а потім відразу ж продовжити його у вічності. Шістдесят, сімдесят або вісімдесят років у цьому світі, які дарує нам Бог, – це тільки прелюдія до наступних п’яти мільярдів і далі. Але вона надзвичайно важлива, бо тут, на зворотному боці вічності, ми зростаємо і розвиваємо наш характер для небес.
Коли ми намагаємося приховати свій вік, фарбуючи волосся, одягаючись до абсолютно невідповідній нам молодіжній моді і в цілому поводячись подібно до незрілих підлітків, ми тим самим йдемо проти Бога, Який назвав старість прекрасною: «Слава юнаків – сила їх, а прикраса старих – сивина» (Притч. 20:29).
Бог не каже, що старість краще за юність або навпаки. Він так задумав наше існування, що ми повинні проходити через різні життєві періоди. Кожен з них має свої переваги і недоліки (Див. Еккл. 3:1-15, особливо, зверніть увагу на другу частину). У будь-який момент ми повинні усвідомлювати пору нашого життя і наслідувати її закони, так само як ми це робимо стосовно зими, весни, літа і осені.
Одного разу, коли я стриглася в перукарні, у салон заскочила шумна, яскрава пані і всілася поруч зі мною. «Хочете спробувати новий стиль, мадам?» – запитала перукарка. «Так, пострижіть мене по останній паризькій моді». Їй було байдуже, личить їй цей стиль чи ні, головне, бути молодою і екстравагантною!
Коли ми віддаємо усі сили на те, щоб приховати прикмети старості, що наближається, ми гаємо час і енергію, яку можна було б використовувати на щось довговічніше і прекрасніше. Не на фізичне і тимчасове, а на культурне і духовне. Не на егоїстичне, а на альтруїстське. Давайте не позбавлятимемо себе кращого, яке приготував для нас Господь.
