Розповідаючи нам про перших християн, лікар Лука звертає увагу на чотири справи, якими вони займалися. Вони постійно перебували у вченні апостолів, спілкуванні, переломленні хліба і в молитвах.
А Бог робив інші дві справи – Він підтверджував Своє Слово чудесами і знаменнями і щодня додавав спасенних до Церкви.
Перші християни твердо трималися віри, одного разу переданої святим. Вони постійно перебували у вченні апостолів. І ніхто не пропонував переписати Символ віри для того, щоб догодити грецькій або римській культурі. Це тільки в наш час таке може відбуватися.
Також вони постійно перебували в СПІЛКУВАННІ. Слово «спілкування» в дослівному перекладі означає «два товариші на одному кораблі».
Спілкування означає мати спільне, розділяти, розуміти і допомагати один одному, мати спільну мету і зв’язок узами дружби. Люди, які щиро люблять Господа Ісуса Христа, перейшли з пітьми в дивне світло. Усі, хто воскрес з Христом, Який переміг смерть і гріх… усі, які стали співучасниками Божественного єства і скуштували силу прийдешнього століття, стали членами Першоапостольської Церкви. Вони були спокуті Кров’ю Христовою. Вони були хрещені Духом в одне тіло. Вони були свої по вірі, святий народ, царствене священство, народ особливий, ревний до добрих справ. Кожен з них гребував собою і гріхом для того, щоб жити свято. Кожному з них було знайоме, що означає бути ненависним світом, який ненавидів Христа. Кожен з них хвалився тільки хрестом Христовим і жив в очікуванні обіцяного повернення Спасителя. І все це об’єднувало їх в одну сім’ю Божу, у спілкування відроджених.
У Діян. 2:42 говориться про те, що вони постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні («Койнонія» – «спілкування» (грец.). Перші християни не ставали ізольованими від усіх відлюдниками. У Діяннях 20:28 вони називаються отарою Божою. Як отара, вони кочували разом. Кожен християнин був пов’язаний з іншим християнином узами, що набагато перевершують споріднені або культурні. Ось який приклад дають нам ранні християни.
Пізніше вкрались люті вовки, які не щадили отари, псевдовчення, які несли розподіли. Спраглі влади вожді перетворювали цю отару на товар і змагалися за кількість послідовників. Деякі заявляли про те, що отримали нові ОДКРОВЕННЯ від Бога. А на початку було усе по-іншому. Вони були всі разом, усе в них було спільним і ніхто нічого не називав своїм. Вони були пов’язані теплими братськими узами, ділилися усім, разом страждали, разом благовістили, разом сподівалися.
Хотілося б зауважити, що спілкування, яке мали перші християни, є Божим прикладом, Еталоном, до якого нам необхідно прагнути. Дивно, коли християнин хвалиться своєю незалежністю. Ми члени Тіла Христового. Нехай простить нам Бог нашу ворожнечу, забобони і розподіли. Світ із подивом спостерігає за «громадянськими» війнами, які ми ведемо між собою. Ісус сказав: «З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою» (Ін.13:35). От як усе має бути, і дяка Богові за всякий раз, коли буває саме так! Тепер повернемося до нашого тексту Діяння 2:42: «Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні».
Як же це відбувалося на практиці?
Звичайно ж, це означало наступне:
- Вони постійно збиралися разом на Богослужіння.
- Вони носили тягарі один одного і молилися один за одного.
- Вони напоумляли в дусі лагідності тих, хто впадав у спокусу.
- Вони відвідували сиріт і вдів.
- Вони плакали з тими, хто плаче і раділи з тими, хто радіє.
- Вони намагалися не бути спотиканням один для одного і не шукали випадку вколоти один одного.
- Кожен вважав інших вище за себе.
- Вони жили за законом любові, не пам’ятаючи образ, але усьому вірячи, усе терплячи, усього сподіваючись.
- Вони наставляли, перестерігали, виправляли один одного з довготерпінням у вченні Господньому.
- Вони були миротворцями, і Бог благословляв їх. «Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться».
Маю зізнатися Вам, що мені дуже не подобаються ярлики, які вішають на людей. Мені неприємні розподіли, які виникають між відродженими християнами, що люблять Слово Боже. Я навіть хотів би, щоб не було такої різноманітності конфесій. Тільки на Небесах усе буде по-іншому. А доки треба рівнятися на перших християн. «Вони ж постійно перебували в єднанні», незважаючи на расові, культурні, економічні і соціальні забобони. Звичайно, не може бути спілкування між вовками і вівцями, праведниками і неправедними.
«Яка згода між Христом і Веліаром?» (2Кор. 6:15)
Давайте не змішуватимемо вогонь і воду, тими, хто любить Біблію і ненавидять її. Спілкування сьогоднішніх екуменістів здатне кинути ягняти в левовий рів. Але це не спілкування. Це безумство. Це самогубство.
Я повторю ще раз. Спілкування в ранній Церкві ґрунтувалося на спільному досвіді, рятівній благодаті, загальній відданості і вірності Ісусу Христу, спільній згоді зі Священним Писанням, до якого зверталися в усіх випадках, що стосуються віри і повсякденного життя.
ВИ ДОТРИМУЄТЕСЯ ЦИХ ПРИНЦИПІВ?
Якщо так, тоді дайте мені руку. Ми з Вами брати. Члени однієї сім’ї. Солдати однієї армії. Діти Одного Отця. І не важливо, як називається Ваша Церква.
Ісус молився: «Отче… вони нехай будуть в Нас єдине».
Рання Церква постійно перебувала в спілкуванні.
Диявол хоче знищити таке спілкування.
Але Дух Святий хоче зберегти його.
Ось один з найпрекрасніших віршів у Біблії:
«А тим, які прийняли Його Ісуса, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін.1:12).
І неважливо, хто Ви і звідки.
Якщо ви прийняли Ісуса Христа, то ви дитя Боже. Якщо БОГ – ваш ОТЕЦЬ, Він і мій Отець, тоді ми брати.
Чи прийняли Ви Його?
Якщо ще ні, то сьогодні Ви можете попросити Його увійти до вашого серця. І Ви станете членом Божої сім’ї, співгромадянином святим, співспадкоємцем з Христом.
