У цій збірці йде мова про засадничі і незмінні істини християнства.
- Без святості ніхто не побачить Господа.
- Хто не народиться звище, той не може побачити Царства Божого.
- Хто приходить до Бога, має вірувати, що Він є, і тому, хто шукає Його, віддає.
- Без віри догодити Богові неможливо.
- Якщо Христос не воскрес, то марна віра наша, і ми все ще в гріхах.
Так, ці істини мають настільки важливе значення, що не терплять жодних компромісів у тих, хто називає себе християнином. Християнство – це не мішок з призами. Не ми диктуємо умови, хто може бути християнином. ТІЛЬКИ БОГ.
Я НЕ можу вважати себе християнином, бо мій дідусь був проповідником. Я НЕ можу вважати себе християнином, бо я беру участь у різних заходах і в пожертвуваннях. Я НЕ можу вважати себе християнином, бо я випускник кращої духовної семінарії в Північній Америці.
Я стаю християнином тоді, коли довіряю життя Христу, починаю йти за Ним, коли Святий Дух починає жити в мені. Ісус ясно викладає Свої умови, кажучи: «…якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною» (Лк. 9:23). Усе, що не підходить під це визначення, може вважатися вашою духовністю, але зовсім не християнством. У книзі Діяння описана віра і справи перших християн. Необхідно прочитати цю книгу для того, щоб зрозуміти витоки християнства. Перші християни називали себе свідками Воскресіння.
Вони перебували разом у світлиці до зішесття Святого Духа. Коли влада примушувала їх мовчати, вони відповідали: «Богові треба коритися більше, ніж людям» (Діян. 5:29). У гоніннях вони раділи, що їм вдалося постраждати за Ім’я Христове. У Діяннях 2:42 говориться про те, чим займалися новонавернені християни: «Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах» (Діян. 2:42).
4 основних заняття християн: учення, єднання (спілкування), переломлення, молитва.
Протягом 4-х розділів ми розглянемо кожне з них. Сьогодні ми поговоримо про те, що означає постійно перебувати у Вченні Апостолів.
Передусім, ми дізнаємося про те, що вчення – це благо. Воно життєво потрібне. По-друге, ми дізнаємося, що апостоли погодилися з тим, що це Істина, і цю Істину вони сповіщали. Це було для них необхідністю. По-третє, ми дізнаємося, що християни не вибирали лише ту частину Істини, яка їм подобалася, і не опускали те, що викривало їх. Вони продовжували, попри все, перебувати у вченні Апостолів.
Вони одностайно перебували у вченні. А це вчення було передане ним апостолами Господа Ісуса Христа в незмінному і неушкодженим вигляді, без всяких доповнень. Хочу сказати декілька добрих слів про вчення. У наш час багато Церков підносять своє вчення легковажній публіці, уникаючи усього того, від чого хтось може відчути себе незручно. Сьогодні слово «вчення» вважається небезпечним.
У Каліфорнії один пастор детально обговорив з містянами, яку Церкву вони б бажали мати, і потім звів таку Церкву, яка мала допомогти кожній людині підняти самооцінку. Він ретельно уникав слів ПОКАЯННЯ, ВІДКИДАТИ СЕБЕ, НЕСТИ СВІЙ ХРЕСТ. І, звичайно ж, основне табу було накладене на слова ДЕНЬ СУДУ. Звісно, це і поряд не стояло з тим християнством, яке було в 1-му столітті.
Першоапостольська Церква постійно перебувала у вченні. Що таке вчення апостолів? Давайте звернемося до Послань апостолів для того, щоб з’ясувати це. Вчення апостолів включає те, що:
Кожна людина є загиблим грішником до тих пір, поки не покається у своїх гріхах. «Бог нині повеліває всім людям усюди покаятися» (Діян. 17:30). Ісус є Сином Божим, воскреслим з мертвих. «І відкрився Сином Божим у силі, духом святости, через воскресіння з мертвих, – про Ісуса Христа Господа нашого» (Рим. 1:4); «Бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (Діян. 4:12).
Бог призначив день, коли судитиме світ. «Бо Він визначив день, у який праведно судитиме весь світ, через наперед настановленого Ним Мужа, подавши свідчення всім через воскресіння Його з мертвих» (Діяння 17:31).
Християни мають бути уважними, роблячи добрі справи. Кожен християнин має уникати всякого роду зла. Хрещення – це публічне сповідання віри, зовнішній прояв внутрішньої зміни, зробленої Богом.
Усе Писання натхненне Богом. Ісус Христос буде на Небесах до певного часу, він прийде до нас знову. Кожен християнин зобов’язаний йти і благовістити, проповідувати Євангеліє усім народам.
Апостол Павло сказав, що на кожному вірному лежить відбиток: «Пізнав Господь Своїх”; і “Нехай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа» (2Тим. 2:19).
Питання:
– Чи можливо було бути християнином на своїх умовах 2000 років тому? – Абсолютно ні.
– Чи став би хтось запитувати світ, що треба проповідувати і чого не можна говорити в Церкві? – Безглузде питання.
– Чи можна було учити, що існує безліч шляхів до спасіння, і Ісус Христос лише один з них?
– Неможливо.
– Чи можна було повірити, що можна поклонятися богині Афіні, так само як і Агнцеві Божому, закланному раніше створення світу, головне бути щирим? Пробачте, що я ставлю такі недоречні питання. Річ у тім, що багато людей перетворили християнство на щось розпливчате: можна вірити в що завгодно і при цьому вважати себе християнином.
Отже, перші християни постійно перебували у вченні апостолів. Вони трудилися за віру, одного разу передану святим. Їм ніколи не спадало на думку запитати кесаря, що проповідувати і в що вірити. І вже, звичайно, вони не радилися з професорами богослов’я в Александрійському університеті, щоб вибрати політично коректне вчення.
Вони були одностайними в тому, щоб пізнати Христа і допомогти іншим зустрітися з Ним. Тому вони ходили з дому в дім, із сльозами благаючи людей покаятися і навернутися до Бога.
Вони закликали світ жити свято, тверезо, мати страх Божий серед цього розбещеного роду.
Вони стверджували, що якщо хто любить світ, у ньому немає любові Отчої.
І цим вченням апостолів вони перевернули світ.
А сьогодні цей світ перевернув Церкву.
Час повернутися до наших витоків!
