Велике доручення «Йдіть, навчайте всі народи» (Мф. 28:19). Ми називаємо це Великим дорученням. Це були останні слова Христа Його учням перед тим, як Він вознісся з цієї землі до Свого Отця.
Нещодавно я чув, як у нас у Вінніпегу Комітет освіти подав скаргу на Християнський Студентський Клуб за те, що вони порушуючи усі правила намагалися навернути студентів у християнство.
У Саудівській Аравії або Марокко у Вас майже не виникне жодних проблем, якщо Ви триматимете своє християнство при собі. Віруй у що завгодно, але не нав’язуй своєї віри іншим. В Ірані за спробу навернення людини в християнство засуджують до страти. У наших же школах можна вільно пропагувати атеїзм, але спроба привести свого ближнього до віри в Христа вважається нетерпимістю і фанатизмом.
Кілька років тому Об’єднана Церква Канади офіційно вибачилася індіанцям, що живуть тут, за спробу навернути їх у християнство в минулі часи палкої євангелізації. Зараз суть у тому, що соковита трава і затишний вігвам стоять на одному рівні з хрестом Христовим. Політична коректність вимагає, щоб жодна з існуючих релігій не виявилася популярнішою за інші.
Скажіть, чи може розсудлива людина погодитися з цим? Чи може «засіб від усіх хвороб» бути такими ж ефективними ліками від раку, як і хіміотерапія?
У цій збірці йде мова про основні істини християнства, про основні принципи: про Всемогутнього Бога, про Бога Спасителя, про необхідність Писання, про народження звище, про Воскресіння, про вічне життя.
Сьогодні в цей список християнських істин я додам ще одну. Христос сказав: «…і будете Моїми свідками» (Діян. 1:8) «І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець!» (Мф. 24:14) «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас» (Ін. 20:21). Християнство належить всьому світу. Христос помер за усіх людей. Але як можна увірувати в того, про кого не чули?
Божий план для всесвітньої євангелізації полягає в тому, щоб кожен християнин був свідком. «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам; і ось Я з вами по всі дні, до кінця віку. Амінь» (Мф. 28:19,20).
Ось висновок: Ніхто, хто жодного разу не відкрив рот для того, щоб розповісти про спасіння цьому світу, не може бути християнином. Бог не надає нам права мовчати. Можливо, мовчання допоможе уникнути гонінь на землі, але це означатиме, що така людина посоромилася Христа. А Христос сказав: «Бо якщо хтось посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський». (Мк. 8:38). Послухаємо, що каже апостол Павло: «Бо я не соромлюсь благовістя Христового, тому що воно є сила Божа для спасіння всякому віруючому» (Рим. 1:16). Я хотів би перерахувати декілька причин, чому немає прощення тому християнину, який не приводить людей до Христа.
Якщо я маю щось, без чого гине мій ближній, то я стаю боржником. Ми зневажаємо того рятувальника, який відмовляється врятувати тонучу дитину. Ось чому апостол Павло каже: «Я заборгував… я готовий благовістити» (Римлянам 1:14-15).
Любов Божа спонукає нас свідчити. Бог полюбив світ, і я люблю світ. Я шукатиму можливості свідчити тим, за кого помер Христос. Це наш обов’язок. Це витікає з веління Божого.
Одного разу ми з’явимося перед Богом і дамо Йому звіт. Будемо ж перестерігати людей у страху Божому. Старий Завіт теж говорить про необхідність благовістя. У книзі Єзекиїля сказано: «Коли Я скажу беззаконникові: “смертю помреш!”, а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх» (3:18).
Суть у тому, що бути свідком рятівної благодаті Господа Ісуса Христа – це невід’ємна частина життя послідовника Христового.
Благу Звістку не можна приховати і тримати в затишному куточку лише для себе. Я сторож братові моєму.
«Хто каже: “Я люблю Бога”, а брата свого ненавидить, той говорить неправду» (1Ін. 4:20).
Дорогий друже, розповідаючи Вам про Христа, я не стаю Вашим критиком або ворогом. Я Ваш друг. Робити це мене спонукає любов. Я жебрак, який знайшов хліб, і тепер хочу поділитися з Вами.
КОЛИ ВИ ВОСТАННЄ ГОВОРИЛИ ЛЮДЯМ ПРО ІСУСА?
Ось притча про мини, записана в Луки 19 роз. Один пан вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство. Він призвав десять слуг і дав їм кожному по мині, кажучи: «Пустіть їх у діло, поки я повернусь» (в. 13). Коли він повернувся, один слуга приніс йому десять мин. Інший приніс п’ять мин. А третій загорнув свою мину в хустину і закопав її. Пан назвав його лукавим рабом. Цей раб не зміг помножити гроші свого пана.
Ніхто не може бути справжнім християнином, якщо він не свідчить про Христа і не робить жодних спроб приводити душі в Царство Боже.
Багато років тому мене попросили відвідати одного пенсіонера-юриста і поговорити з ним про Христа. Коли я запитав його, чи готовий він зустрітися з Господом, він відповів: «Я не хочу виставляти свою релігію напоказ, немов це пов’язка на рукаві». Що ж у цьому поганого? Так робив апостол Павло, Джон Веслі. Їх свідоцтво про Христа було настільки відкритим і ясним, що ніхто не смів сумніватися в їх вірі.
За роки свого служіння мені довелося проводжати в останню дорогу сотні людей. Про багатьох з них я з упевненістю міг сказати, що вони вийшли з тіла і перебувають у Господа.
Але в багатьох інших випадках я не міг утішити скорботних родичів словом про те, що їх рідні на Небесах. Виявилось, що багато хто з тих, кого я ховав, не розповідав своїм близьким про свою віру в Господа.
Дорогий друже, новозавітне християнство означає постійне благовістя про Христа.
Прочитаємо Римлян 10:9-10: «Бо якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем вірують для праведности, а устами сповідують для спасіння».
- Так, ми винні Своєму Спасителю – ми зобов’язані сповідувати Його своїми вустами.
- Ми в боргу перед своїми ближніми, які потребують нашого благовістя.
- Ми в боргу перед тими, хто проводжатиме нас в останню дорогу.
- Ми в боргу перед нашою сім’єю.
Будьте такі ласкаві, позбавте ваших близьких від того, щоб у день ваших похорон вони тужили ще й про те, що Ви не потрапили на Небеса.
Я читаю, що Никодим був віруючою людиною, але вірив таємно через страх перед юдеями. Страх не давав йому відкрито говорити про свою віру.
Страх не дозволяв йому благовістити.
Чи траплялося таке з Вами, коли страх примушував Вас мовчати? Страх бути висміяним, вигнаним, страх втратити друзів?
Прийде день, коли ми з’явимося перед Богом. І коли він настане, я хотів би почути слова мого Спасителя: «Благословенний ти в Отця Мого… увійди в радість господаря твого» (Мф. 25:23).
«Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним» (Мф. 10:32)
Розкажіть всьому світу про Ісуса. Встаньте, підніміть свій прапор вище. Нехай усі дізнаються про Христа. Нехай ніхто і ніщо не змусить вас мовчати.
