«Чому ти не замужем?» Стаючи старше, я все рідше чую це питання. Проте зовсім нещодавно я поскаржилася своєму пасторові, що мені вже набридло постійно відповідати на нього друзям. Посміхнувшись, він відповів: «Ось коли тобі перестануть його ставити, тоді і хвилюватимешся».
Ми, незаміжні жінки, вже навчилися відповідати на подібні питання. Наприклад: «Але ж я і так скоро виходжу заміж» – «Вітаю! І коли ж весілля?» – «Щойно познайомлюся з відповідною кандидатурою».
Чи коли інші утішають нас словами: «Одного чудового дня ти зустрінеш чоловіка своєї мрії», ми відповідаємо: «Я вже його зустріла. Впізнала з першого погляду. На жаль, він цього не зрозумів».
Рятівний гумор
Дозвольте вас запевнити, що моя філософія безшлюбного життя не полягає в тому, щоб постійно перетворювати її на жарт. Проте будь-який християнський погляд на життя має включати рятівний гумор. Це не означає висміювати щось серйозне і святе. Як показав Сам Ісус (особливо в Нагірній проповіді і деяких притчах), істинний гумор допомагає нам побачити інший, світліший бік реальності, з яким ми стикаємося.
Гумор є одним з Божих дарів, без якого світ був би сумовитим і нестерпним. Його відсутність вибиває нас з рівноваги. Без гумору ми не в змозі побачити смішне в буденній ситуації. Ми або починаємо приймати усе занадто близько до серця, або стаємо циніками і боїмося життя. Багато неодружених людей, нещасливі, оскільки вони ще не побачили цінності рятівного гумору. Вони вважають свої проблеми занадто гострими і нерозв’язними.
Знищення ганебного тавра
Одним з позитивних результатів сучасного руху за звільнення жінок є допомога в знищенні традиційного ганебного тавра незаміжньої жінки. У США до безшлюбності ставляться в цілому шанобливо. Газети і журнали постійно публікують статті, розповідаючи про це, як про особливий спосіб життя. Одного разу я була в одному з азіатських міст зі своїми незаміжніми подругами, і нам на очі потрапив останній випуск популярного американського журналу з красивою обкладинкою, на якій рекламувалася назва головної публікації номера: «Нова субкультура: безшлюбне суспільство». Одна із «старих дів», як їх там називають, сухо помітила: «Це не лише в Америці. Подивіться на нас!»
Так і є. Сьогодні майже в кожному сучасному місті світу з’являється все більше і більше неодружених і незаміжніх людей, що ведуть свій власний, нетрадиційний спосіб життя. Які фактори привели до появи цього феномену навіть у країнах третього світу? Поширення освіти, зростаюча свобода особистості, соціальна задоволеність, великий вибір професій, фінансова незалежність, космополітичні зв’язки і подорожі, засоби масової інформації – усе це спонукає молодих людей відкладати одруження. Не слід також забувати, що в деяких консервативних країнах різко зменшується кількість шлюбів за домовленістю батьків.
Проте суспільство і деякі з наших кращих друзів іноді бувають нетактовні, соромлячись визнати самотнього дорослого повноцінною людиною, немов він або вона є другосортними мешканцями планети.
Більше того, усі так звані переваги сучасного суспільства, разом узяті, не можуть заповнити природну людську потребу в глибоких, близьких стосунках. Крізь лавину «вільної» громадської діяльності і успіхів у просуванні по службі пробиваються промені самотнього сьогодення і ще самотнішого майбутнього. Вони є незмінними супутниками багатьох зневірених людей, які не перебувають у шлюбі.
Проблеми неодружених і незаміжніх дорослих реальні і складні, але не усі вони є наслідком безшлюбного життя. Коли дружина мого брата, що насолоджується щасливим шлюбом, почула мою розповідь про проблеми і спокуси незаміжньої жінки, вона сказала: «Одружені і заміжні теж стикаються з такими проблемами, але по-іншому». Подібні фрази я чула і від інших одружених (заміжніх) друзів.
Наприклад, самотність. Ми хочемо, щоб хтось радісно зустрів нас удома, вислухав в усіх подробицях розповідь про події, що сталися за день, підтримав і утішив. Але навіть шлюб не гарантує цього. Чоловік може бути занадто поглинений власною роботою, а дружина проблемами дітей, щоб вислухати один одного. Кожен потребує уваги, але ніхто не хоче сам приділити її іншому. Іноді чоловікові доводиться багато їздити, і він повертається додому тільки на вихідні. У такому разі дружини більшу частину часу відчувають себе ще більш самотніми.
Інша проблема – це потреба в статевих стосунках. Неодружена людина, гадає: «Якби я був одружений (була заміжня), це задоволення було б мені доступно в будь-який момент без всяких проблем». Але одружені і заміжні поспішають прояснити ситуацію: «Фізичні стосунки, якими б дивовижними вони не здавалися, не є ідеальними автоматично. У людей бувають проблеми, які ускладнюють або позбавляють можливості отримувати статеве задоволення (без особливої допомоги). Крім того, чоловік або дружина можуть поїхати або захворіти. Заважають діти. З’являються інші невідкладні справи. Хто сказав, що проблеми зникають після того, як ти кажеш «так» перед вівтарем?»
Два боки нашої людської натури
У нас виникають проблеми, в основному, через те, що усі ми – люди. Ми недосконалі і живемо в недосконалому світі. Але давайте переконаємося в тому, що ми правильно розуміємо дві сторони людської натури.
Перша полягає в тому, що в нас є проблеми, потреби і способи діяти з егоїстичними злими спонуканнями! Ми з вами часто використовуємо виправдання, на кшталт: «Адже я лише людина».
Наш пастор, істинно благочестивий друг багатьох, одного разу розповів історію з особистого життя. Він зі своєю сім’єю їхав швидкісним шосе. Несподівано прямо перед ними вискочила інша машина і ледь не врізалася в їх автомобіль. Швидко натиснувши на гальма, пастор обурився: «Прокляття!» – «Тато, виявляється ти така ж людина, як і ми!» – радісно вигукнула його дочка-підліток.
Це і є перша сторона нашої людської натури: ми усі заражені гріхом. Але невже навіть у неспасенних людях більше нічого немає? Навпаки, у нас є ще один бік, добрий і прекрасний.
Нещодавно в одному з малазійських гірських сіл, де я проводила свою письменницьку відпустку, мені довелося зайти на пошту. Яким же був мій подив, коли один з її працівників, молодий індус, звернувся до мене із словами: «Доброго ранку! Я знав, що ви сьогодні зайдете, і купив вам ці квіти. Мені пам’ятається, що минулого року ви ними милувалися». Після цього він вручив мені величезний букет запашних троянд, якими славилася ця округа. Але ще більше мене уразила його несподівана турбота.
Коли ми відчуваємо або бачимо подібний прояв людської доброти, чи кажемо ми: «Виявляється, він така ж людина, як і я?» Ні. Проте це не лише через дріб’язковість, запеклість і перекрученість, які залишаються в нашій людській натурі. Боже Слово, що записане в Біблії і розповідає нам про природу і поведінку людей, каже нам інше. Людина все ще є віддзеркаленням образу Божого. Господь постійно виливає на нас тисячами Своїх дарів, щоб ми могли прийти прямо до Нього і назавжди стати повноцінними людьми.
Повноцінні люди
Якщо Блага Звістка Ісуса Христа стверджує, що для Бога жодна ситуація на землі не є непоправною, жодне становище – безнадійним і жодна проблема – нерозв’язною, тоді чому у світі так багато зневірених неодружених і незаміжніх людей, які розчарувалися в житті? Ми знаходимо їх не лише в суспільстві в цілому, але і серед християн. Гадаю, що поки ми не приділяємо досить уваги цьому делікатному питанню, яке часто неправильно розуміється.
Нерідко ця тема викликає зніяковіння або просто замовчується. Іноді до неї ставляться зневажливо. Частенько в «загальній програмі церкви» про положення неодружених дорослих людей забувають. Ми пропонуємо їм проводити заняття в Недільній школі, бути душопікунами або кухарями в християнських таборах, членами різних рад, і вважаємо, що цим виконуємо свій обов’язок, надаючи самотнім людям необхідні «віддушини». Або ж чекаємо, що вони нестимуть декілька служінь, оскільки «у них і так надто багато вільного часу і енергії». Ми навіть не уявляємо собі їх життя.
Але багато самотніх людей із задоволенням б відкрито обговорили цю тему з одруженими і заміжніми, якщо надати їм таку можливість. Вони б дуже хотіли, щоб до них ставилися не лише як до корисних помічників у церкві, але і як до повноцінних людей, якими вони є по Божій милості!
У наступних розділах ми постараємося об’єктивно і уважно розглянути різні аспекти цього питання. Вони включають:
- Божу думку (біблійне вчення про безшлюбність);
- факти з людського досвіду (проблеми і спокуси);
- факти, що показують можливість провадити повноцінне, щасливе і продуктивне життя (творчість і зрілість);
- факти про Ісуса Христа, Людину, яка була Богом.
