Росла колись столітня шовковиця, поморщена й дуже мудра, на якій жила родина маленьких гусениць. То були порядні, працьовиті й скромні гусениці, без зайвих вимог.
Їли, відпочивали, спали й, окрім нечастих відвідин бару на останній гілці праворуч, їх майже не було видно й чути.
Життя минало монотонно, але приємно й спокійно.
Єдиним винятком були вибори, під час яких гусениці трохи хвилювалися, оскільки теж потрапляли у вир політичної боротьби між різними політичними силами – правими, лівими й центристами. Гусениці, які дотримувалися правих поглядів, вважали, що листя треба починати їсти з правого боку, ті, які належали до лівих сил, – що з лівого, а гусениці-центристи – що з будь-якого місця. Звичайно ж, при цьому ніхто не зважав на думку листя. Всі вважали, що воно, природно, існує для того, щоб його їсти.
Добра стара шовковиця годувала їх усіх і проводила час, дрімаючи, заколисана шумом, який спричиняли щелепи її гостей.
Гусеницю Яніну, на відміну від інших, цікавило буквально все навколо. Також вона найчастіше розмовляла з вельмишановною шовковицею.
«Ти насправді щаслива, моя старенька, – казала Яніна шовковиці. – Ти завжди спокійна. Знаєш, що після літа настане осінь, потім зима, а згодом усе почнеться наново. А наше життя таке коротке. Якесь сяйво, швидкі рухи щелеп і все – кінець».
Мудрість старої шовковиці
Шовковиця аж зайшлася від сміху, трохи покашлюючи:
– Яніно, Яніно, я вже тисячу разів пояснювала тобі, що все так не закінчиться! Не помреш! Перетворишся на прекрасне створіння, яким захоплюватимуться та якому всі заздритимуть…
Яніна ворушила голівкою й бурмотіла:
– Ти далі жартуєш. Я прекрасно знаю, що нас, гусениць, усі ненавидять. До нас ставляться з огидою. Жоден поет не присвятив нам свого вірша. Все, що нам судилося робити, – це їсти й товстіти.
– Яніно, – запитала одного разу шовковиця, – невже ти ніколи не мрієш?
Гусениця зашарілася.
– Часом, – промовила нерішуче.
– А про що мрієш?
– Про ангелів, які чудово літають.
– А уві сні ти – один із них?
– Так, – тихенько прошепотіла гусениця Яніна, ще раз почервонівши.
І знову шовковиця розсміялася.
– Ви, гусениці, – єдині створіння, мрії яких здійснюються, але ви не вірите в це!
Іноді гусениця Яніна розмовляла про це з подругами.
«Хто годує тебе цими ідеями? – бурчала гусениця П’єра. – Час минає, а потім немає нічого, зовсім нічого!».
«Але шовковиця каже, що ми перетворимося на прекрасних крилатих істот…»
«Дурниці. Вигадує щось, щоб ми сиділи тихо», – відповіла подруга.
Яніна кивала головою й знову починала їсти. «Невдовзі все закінчиться, хрум… Потім уже нічого не буде… хрум… мрії залишаться мріями. Ніколи не здійсняться. То ілюзії!» – мимрила, працюючи щелепами. Незабаром теплі сонячні промені освітили велику кількість маленьких овальних коконів білого кольору, що висіли тут і там на листі старої шовковиці.
Одного ранку Яніна, рухаючись дуже повільно, немовби оціпенівши, звернулася до шовковиці:
– Я прийшла попрощатися. Це вже кінець. Поглянь, я – остання. Навколо мене лише домовини. Мушу тепер збудувати свою власну.
Прощавай чи до побачення?
– Я вже почала насолоджуватися тишею. Нарешті моє листя зможе трохи вирости. Бо ви мене цілком обдерли! До побачення, Яніно, – і шовковиця усміхнулася.
– Це прощання, подруго. Справжнє прощання. Мрії ніколи не здійсняться, назавжди залишаться мріями.
Яніна поступово почала перетворюватися на кокон.
– Ох! – вигукнула шовковиця. – Побачиш!
І почала заколисувати білі кокони, що висіли на її гілках.
Навесні прекрасний метелик із червоно-жовтими крилами літав навколо шовковиці.
– Привіт, шовковице, що чувати? Тебе не тішить це весняне сонечко?
– Ну що, Яніно, бачиш, я казала правду, – старе дерево посміхнулося. – Чи ти вже забула, як виглядала недавно?
Суть оповідання
Розповіді людям про воскресіння дуже схожі на розповіді гусеницям про метеликів.
Багато людей у наш час думають так, як гусениці. Для них слово воскресіння нічого не значить. Для багатьох воно означає реанімацію небіжчика, як це сталося з Лазарем, якого Ісус чудесним чином повернув до життя. Лазар ожив, але покине це життя, коли надійде час смерти.
«Христос, воскреснувши з мертвих, – каже Павло, – вже не вмирає: смерть уже Ним не володіє» (Рим. 6:9).
Воскресіння – це перехід до нової форми життя, якої ми ще не знаємо. Кажемо, що Воскреслий Христос живе в Бозі.
Також Святе Письмо розповідає…
У Новому Завіті наведено багато висловлювань Ісуса, за допомогою яких Він намагається пояснити учням значення Своєї смерти й воскресіння (наприклад: Мк. 10:32-34).
