Цю подію можна без жодного перебільшення вважати подією епохального, чи як сьогодні люблять казати, геополітичного значення: «І сказав Господь Мойсеєві, говорячи: скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря. І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля. А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так» (Вих. 14:1-4).
Тобто Господь спеціально розташував стан Ізраїльський між морем і пустелею для того, щоб фараон подумав, що колишні раби, їх колишня власність заблукали в пустелі і стали для них легкою здобиччю. Втім, пригадавши фараона не варто забувати, що він і його народ на власній шкірі відчули міць і потугу Бога Ізраїльського у вигляді нищівних десяти кар. Відчули, між іншим, зовсім нещодавно, але, як засвідчили наступні події: пам’ять в єгиптян виявилася дуже короткою.
Який урок ми можемо отримати з поведінки фараона і всього народу єгипетського? – Не варто вважати, що дива, Божі кари здатні змінити серце людське, насправді в цих проявах Божої сили і величі короткий час «дії»: щойно вони припиняться, як люди, свідки цих кар і див, знову повернуться до колишнього способу життя. До того ж це стосується не тільки окремих впертих людей, але і цілих народів. Між іншим, стосується це не тільки єгиптян, але і євреїв, які вже через три дні після загибелі єгипетського війська через брак води знову захотіли повернутись назад до Єгипту.
Але в цій історії є ще один дуже важливий урок для всіх нас: якщо Господь ставить нас ну в дуже незручне становище – це може бути передвістям подій, які прославлять ім’я Боже, щоб ні в кого, навіть у найостаннішого скептика, не виникало якихось там сумнівів стосовно того, що вивів з біди нас саме Господь Бог, а не ми впоралися власними силами. Хоча, ясна річ, скептики невдовзі забудуть про це (пам’ятаєте перший урок?), головне, щоб ми цього не забували, аби не повторити долю різного штибу скептиків.
І наостанок невелика ремарка відносно невгамовних єгиптян: не варто вважати, що Господь спеціально знищив фараонове військо для того, щоб показати, на що «Він здатен». Подібна поведінка не личить навіть грішній людині, вже не кажучи про всесвятого Бога. Просто Господь знав, що фараон все одно не відступить від ізраїльтян, попри те, що переконався на гіркому досвіді з Ким саме має діло. Але, як вчить урок перший, це справило на нього враження тільки на короткий період часу, тому він не залишив спроб повернути все назад.
Але чому Господь розібрався з єгиптянами саме таким чином? – Точно на це питання людям відповісти неможливо: «Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55:8,9). Втім, виходячи з уроків і прикладів, які нам подає Біблія, можна стверджувати, що коли Господь за когось воює, робить Він це вкрай ефектно і дивовижно. І це не дивно, адже Він Господь!
Редакція сайту
Щоб завантажити цей запис у форматі doc натисніть на посилання:
Епохальна подія