Зображення єврейської Пасхи дуже поширене в християнському мистецтві.
Це має дві причини: представити і задокументувати епізод, про який розповідає книга Виходу, та запропонувати прообраз Тайної вечері, яку Ісус спожив у Святий четвер, день перед Своєю смертю на хресті.
На картині художника Луіні, великого міланського художника школи Леонардо да Вінчі, видно ізраїльтян, що споживають пасхальну вечерю стоячи, як Бог їм заповів, навколо столу, в центрі якого можна зауважити ягня, а праворуч – сплюснений прісний хліб (опрісноки).
Персонажі картини одягнені у подорожню одіж, із подорожніми посохами. Вихід для євреїв, як і для християн, справді виражає головне покликання людства до подорожі, дослідження, переходів, паломництва.
* * *
В продовж майже сорока років народ Ізраїлю йшов за Мойсеєм по пустелі. Мойсей є уповноваженим Бога. Він живе своїм окремим життям при фараоні. З Господньої ініціативи накликає деякі «кари», реальні і символічні, котрі вражають твердість фараонового серця і змушують його дозволити ізраїльському народові вийти з Єгипту. Він насамперед є тим, хто говорить віч-на-віч із Богом і отримує від Нього скрижалі Закону, декалог.
Книга Виходу розповідає про звільнення, вихід, Пасху – основний і завжди актуальний досвід євреїв як обраного народу. Однак трохи зарано ми говоримо про «народ». Ізраїль у момент виходу з неволі ще не є єдиною, чітко визначеною нацією, законно встановленою, забезпеченою законами, усталеними формами культу, звичаями. Це не більше, ніж зібрання кланів, родин, індивідуумів. Він стає «народом» власне у пустелі: постійно подорожує, щовечора розкладає намети, стикається з небезпеками, є свідком Мойсея, котрий повертається з розмов із Всевишнім, отримує Закон, зраджує Завіт і просить прощення.
Родини і окремі люди впізнають одні одних як єдиний народ, якого звільнив Бог і якого Він любить особливою любов’ю; вони усвідомлюють себе такими, що залежать від Господа, Який не має наміру дозволити Своєму народові плакати за єгипетською цибулею й іншими стравами: манна як таємнича їжа, що впала з неба, перепілки, які сідають на табір – це все підтримує ізраїльтян у подорожі.
Від Виходу до Второзаконня аж чотири книги Святого Письма розповідають про цю основну епопею, що залишить усе покоління, котре вийшло з Єгипту, поза межами Землі Обітованої. Туди входять їхні сини, наслідники, продовжувачі справи. Але це вже буде зовсім інша історія, історія завоювання нової землі, на якій народиться і зміцниться царство Ізраїлю, царство царів і пророків. А поки що Ізраїль у наметах мріє про те, аби добратися до кінцевої пристані за Йорданом, там, куди Мойсей зможе лише спрямувати свій погляд, доки дивитиметься туди з природного підвищення незадовго перед смертю.
